МЕНЮ САЙТА
<
>
 
САЙТИ ДРУЗІВ
<
>
 
Статистика
 
Головна » Статті » Мои статьи

ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС НА КОЛИШНІХ КОЗАЦЬКИХ ЗЕМЛЯХ В УМОВАХ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ 1917-1918 РР.


          Драматичні події, які сьогодні переживає українське суспільство, мають багато в чому спільного з подіями Української революції та подальших визвольних змагань, що відбувалися в Україні упродовж 1917-1921 рр. Їх об’єднує передусім формування української політичної нації  в контексті подібної соціально-політичної ситуації: наявністю зовнішнього ворога, спільними внутрішніми завданнями з розбудови (а точніше, відбудови) країни, і звісно – пантеоном Героїв, які віддали своє життя за незалежність України. Як на початку ХХ ст., так і сьогодні зовнішнім ворогом України виступає Росія. У 1917 р., коли Україна виявила бажання бути незалежною від Російської імперії, більшовики негайно розпочали збройну інтервенцію на українські землі  напередодні виборів до Українських Установчих зборів.    
Нагадаємо, що відразу після Лютневої революції у Російській імперії до влади прийшов  Тимчасовий  уряд, який своєю першочерговою задачею вважав скликання Установчих зборів – першого вільно обраного парламенту в історії Російської держави. У травні 1917 р. розпочалася робота комісії з виборів, що відбулися наприкінці листопада 1917 р. За результатами виборів в Наддніпрянській Україні виявилась перевага українських партій: вони дістали 75% голосів, а більшовики – 10%. В майбутньому парламенті більшовики отримали всього 175 місць з 715 (в той час, як есери – 370, ліві есери – 40, меншовики – 15, кадети – 17).
              Не користувалися широкою підтримкою більшовики і серед сільського населення Катеринославщини. 26 листопада 1917 р. газета «Народная  жизнь» писала про вибори до Всеросійських Установчих зборів у с. Петриківка: «Вибори до Учредительного зібрання заінтересували все наше волосне село; голосувати люде дуже йшли охоче: ще не розвиднілося біля школи, де мали відбуватися вибори, народу зібралася сила. Настрій був урочистий, наче на Великдень. Селянство все  згодилося голосувати за список №5 (правда, була агітація за список №9 (за більшовиків), та тільки поспіху воно не мало. Селяни називали солдат, прихильників більшовиків, зрадниками щодо України і тюкали на них. «У нас на Україні нема місця більшевикам», –  казали вони, –  прокляття тим, хто пішов шляхом більшовиків, зрадники ті, хто не голосував за список №5. До Центральної Ради України селяни виявляли велику прихильність».          Вибори до Всеросійських Установчих зборів  продемонстрували  глибокі політичні розбіжності в етнонаціональному українському суспільстві.
            Доля першого органу демократії виявилася трагічною, оскільки перемога більшовицької революції в Росії  кардинально змінила ситуацію.  Через провал більшовицької партії на виборах до Всеросійських Установчих зборів вони були розігнані після першої ж доби роботи.  Програвши вибори, більшовики стали створювати органи влади на місцях, на Катеринославщині – це  губернський комітет Ради робітничих солдатських і селянських депутатів.
          Труднощі порозуміння Української Центральної Ради з Тимчасовим Урядом, який не дозволяв для України повної автономії, спонукали українські політичні формації висунути ідею Українських Установчих Зборів – виборчої законодавчої установи, завданням якої було встановити новий лад і затвердити конституцію української держави. Вже в І Універсалі Українська Центральна Рада проголошувала, що тільки Всенародні Українські Збори мають право ухвалювати всі закони, які повинні встановити новий лад в Україні.  
        23 вересня 1917 р. Пленум Центральної Ради виніс постанову про скликання Українських Установчих зборів та обрання комісії для вироблення порядку виборів до них. IV  з’їзд  УСДРП, який відбувся 13–16 жовтня 1917 р. стосовно Українських Установчих зборів висловився так: «Незважаючи, що реалізація всіх здобутків революції на Україні може бути забезпеченою тільки тоді, коли підстави нового ладу будуть вироблені самою людністю України, конгрес визнає необхідним скликання суверенних Українських Установчих зборів».       
           12 жовтня 1917 р. Центральна Рада ухвалила основи законопроекту про вибори до Українських Установчих Зборів та доручила Малій Раді остаточно затвердити закон та провести вибори. Через негативне відношення національних меншин Мала Рада ухвалила компромісну позицію, намагаючись поєднати принцип самовизначення України через Українські Установчі Збори з федеративним устроєм Російської республіки, яку мали заснувати майбутні Всеросійські Установчі Збори.  III Універсалом Центральної Ради України від 7 листопада 1917 р. було передбачено: «До Установчих Зборів України вся влада творити лад на наших землях, давати закони й правити належить нам, Українській Центральній Раді, й нашому уряду – Генеральному Секретаріатові України». «Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 грудня 1917 (9 січня н. ст. 1918) року, а днем скликання їх – 9 (22 н. ст.) січня 1918 року. Про порядок скликання Українських Установчих Зборів негайно видано буде закон».
           Катеринославська газета «Народная жизнь»  24 листопада 1917 р. надрукувала регламент виборів  до  Українських Установчих зборів: «1 грудня – День початку складання виборчих списків; 8 грудня – оголошення виборчих списків; 18 грудня – строк для скарг і протестів; 12 грудня – строк подачі кандидатських списків Окремій в справах виборів комісії; 9 січня – відкриття Українських Установчих зборів», а сам виборчий процес планувалося провести за три дні: 27-29 грудня 1917 р. Згідно тогочасного законодавства, вибори до Українських Установчих Зборів мали відбуватися на основі загального, рівного, безпосереднього (прямого) й таємного голосування, з дотриманням принципу пропорційного представництва. Активне й пасивне виборче право мали особи обох статей у віці понад 20 pоків. Мало бути обрано 301 депутатів  (один представник  від 100 000 населення). Виборчу комісію очолив В. Мороз.
              Практично відразу після оголошення виборів розпочалася передвиборча агітація. Один з найбільш її яскравих зразків був представлений на сторінках газети «Народная жизнь». Це вірші на підтримку списку №5, складені на мотив старої дідівської пісні, яка побутувала у краї: «Ой, бре, люди, бре! Сип, шинкарю, ще! Єсть у мене та рідний батько: Викупить мене»: «Ой, пре нова сила, пре/ Отих списків вже!/Єсть меж нами /та Найкращий список,/ Визволить мене./Перший номер йде,/ Багачів веде! /Попереду та наш «Запорожець», /Зрадить він мене. /Третій номер йде, /«Землю й волю» гне!/Ох, в неволю Оця /Руська «воля» /Заведе мене! /Четвертий йде, / Учених веде! / Та чому ж ви / Цураєтесь «Спілки» /Дивує мене. / 6-й номер йде, /В рясі хтось бреде! / Ой, чи не вовк та в овечій / Шкурі? / Лякає мене. / 7-й номер йде,/ Свободу дає! / Цур їй! Бо вже оті «свободи» / Допекли мене./ 9-й йде, / Большевизм гуде! / З німцем мир, мир!  / З Рідним братом –  кров, / Кров! / Геть, геть од мене! / 12-й йде, / Своїх він веде. / Люди, правда, дуже всі хороші / Та не для мене. 15-й йде / Теж людей веде. /Тільки ж мені / оце все /Набридло, /З Богом від мене! / П’ятий вже йде! /Народ скрізь, гуде! / Довго ждали та таки / Діждались! / Заставайсь в мене! / От тепер вже, Україно-ненько, /Буде в тебе Воля / І земелька./ –Буде все в тебе! / (Співають протягом двох раз)». До п’ятого списку, за який закликали голосувати автори агітки, входили  Селянська спілка українців та Українська партія соціал-революціонерів.
         У листопаді 1917 р., коли розпочався виборчий процес, ще  існував старий апарат державної влади та альтернативних політичних структур – Ради селянських депутатів, що значно ускладнювало демократичний процес.  Тим часом військово-політичні події, що відбувалися на Катеринославщині, взагалі поставили вибори до Українських Установчих зборів під велику загрозу. 5 грудня (18) 1917 р. більшовики Катеринослава створили Військово-революційний штаб – орган підготовки повстання. 12 грудня (25) 1917 р., з проголошенням у Харкові радянської влади  розпочався наступ радянських військ, які у другій половині грудня зайняли Синельникове і Павлоград, вибивши звідти гайдамаків. 25 грудня загін червоногвардійців спровокував збройний конфлікт у Катеринославі, викравши  у гайдамаків  бронеавтомобіль. Внаслідок цього наступного дня гайдамацьке командування пред’явило більшовикам ультиматум: повернути бронеавтомобіль і роззброїтись. Більшовики відкинули ультиматум і гайдамаки змушені були розпочати бойові дії.  В ніч на 28 грудня (10 січня) 1917 р. загони петроградських і московських червоногвардійців зайняли станцію Ігрень і відкрили шлях на Катеринослав. На станцію Катеринослав прибув поїзд з радянськими військами і 29 грудня (11 січня) в Катеринославі було встановлено радянську владу, яку представляв Катеринославський губком, створений 10-11 січня 1918 р.  Але його повноваження не поширювалися на всю територію губернії.
             8 січня 1918 р. Катеринославська окружна комісія звітувала, що підготовка до виборів відбувалася нормально, але в 20-х числах грудня 1917 р., до часу розсилки на місця кандидатських списків, розпочався сильний рух більшовиків з боку Харкова на станції  Лозова і Синельникове: «Это не только внесло кровавую сумятицу  в дело подготовки выборов в Павлоградском уезде, в пределах которого находятся эти станции, но и нарушило весь план рассылки кандидатских списков по некоторым другим уездам, так как станции эти узловые и все дело железнодорожного движения было резко нарушено».
Військові дії на залізниці відразу поставили Катеринославську окружну комісію перед фактом абсолютної неможливості  своєчасно  доставити півмільйона кандидатських списків  з текстом на чотирьох мовах (українською, російською, єврейською, польською) до виборчих дільниць.  Разом з тим окружна комісія вважала відтермінування  виборів можливим тільки у випадку  абсолютної необхідності, про що до 31 грудня 1917 р. були розіслані циркулярні телеграми. У відповідь надійшли інформації від Верхньодніпровського, Маріупольского, Катеринославського, Олександрівського повітів, що їм вдалося  розіслати на місця кандидатські списки порівняно своєчасно. Натомість від Бахмутського і Луганського повітів надійшли надзвичайно тривожні повідомлення, пов’язані з російською інтервенцією. Бахмутська повітова комісія повідомила, що відправлений з Катеринослава вагон з кандидатськими списками  внаслідок безладу на залізниці пропав у невідомому напрямі. В повіті панувала  розруха, земство  не виплачувало службовцям зарплату, тому не мало можливості субсидувати комісії. Члени комісій відмовляються працювати на громадських засадах. Телефони й земська пошта не працювали, тому Бахмутська повітова комісія відтермінувала  вибори у повіті до 6-8 січня 1918 р. В Луганську вибори також були перенесені на 7-9 січня 1918 р. через неотримання списків, помилково відправлених до Ростова. У зв’язку з цим окружна комісія змушена була повторно відправити  до Луганська  40000 кандидатських списків, необхідних для голосування. «В Луганске выборы проходили в атмосфере пьяных погромов по причине непрекращающегося пьянства. В Бахмутском – выборы в совершенно ненормальной обстановке гражданской  войны (7% избирателей). В уездах   приходится сталкиваться с постановлениями волостных сходов,  принятых под давленим вооруженной силы, то под влиянием  агитации об отказе от участия в выборах: факты зафиксированы в протоколах Бахмутской, Словяносербской, Александровской, Мариупольской уездных комиссий. В Мариупольском уезде  не участвовало в выборах население нескольких сел  через отсутствие кандидатского списка. Во многих местах деятельность комиссий  насильственно  прекращалась,  комиссии  разгонялись и выборчее производство уничтожалось», – звітувала Катеринославська окружна комісія 12 квітня 1918 р. про хід виборчого процесу. – Факты насилия и над волей избирателей, которых заставляют под угрозой расправы голосовать за определенный список. Все это объясняет значительное понижение % голосов по сравнению с выборами во Всероссийское Учредительное собрание, когда целые села и волости массой  шли на выборы…  От Бахмутской комиссии, которой удалось разослать значительное количество нарочных, имеются сведения, что некоторые арестованы, делопроизводство уничтожается. Нарочные приговаривались к расстрелу». Безсилля державної влади, дорожнеча, спекуляція,  зростання безробіття, дезертирство – така ситуація була всюди. Через напад більшовиків відносини Головної комісії з окружними припинилися на кілька місяців.
Найбільш складно відбувався виборчий процес у Павлоградському  повіті, охопленому війною. Особливо гаряча точка склалася на залізниці, яка стала лінією боїв.  Звісно, що у зв’язку з цими подіями зв'язок з Павлоградською повітовою комісією було втрачено й відомості взагалі не надходили. Лише в середині січня окружній комісії вдалося зв’язатися з Павлоградом.
Більш  спокійно вибори протікали в Верхньодніпровському і Новомосковському повітах, на відміну від  інших,  охоплених війною.  
              Важка ситуація склалася і в Катеринославі, де практично в день виборів 27-28 грудня 1917 р.  йшли бої. Звісно, що в такій атмосфері вибори не могли  відбуватися взагалі, тому термін подачі бюлетенів було продовжено до 2 січня 1918 р., але вибори не відбулися й того дня. На  екстренній  спільній нараді виборчих  комісій  постановили відкласти вибори до 14-16 січня 1918 р.
         3 січня 1918 р. у Катеринославі відбулися нові збори окружної комісії для встановлення технічних умов виборчого процесу, на яких встановили  новий термін виборів – 14, 15, 16 січня. Подані раніше бюлетені стали вважатися не дійсними. Комісія виробила  нові правила, за якими мусив відбуватися виборчий процес, що вимагало додаткового фінансування в сумі 50000 крб.
          20 січня 1918 р., в день проведення виборів до Український Установчих зборів на Катеринославщині, газета «Приднепровский край» писала: «Сегодня, завтра и послезавтра по Екатеринославу назначены выборы в Украинское Учредительное собрание. Среди всеобщего развала, анархии, насилия и ужасов междоусобицы теплится надежда на спасение, еще видится впереди маяк, еще есть вера в разум народов России.  Граждане, пусть разогнано Всероссийское Учредительное собрание, чинится насилие над народными избранниками, все же должны сказать: «Да здравстует Учредительное Собрание! Да здравстует Украинское Учредительное Собрание!». Своим голосованием вы покажете веру, свою волю к лучшей жизни, лучшей доли. Во имя этой доли, во имя счастья Родины – к урнам, граждане, все до единого. Председатель Окружной комиссии Георгий Николаевич Малтапару». Ця інформація свідчила про чергове перенесення виборів на 20-22 січня 1918 р.
Головна комісія у справах виборів до Установчих зборів УНР звернулася до Української Центральної Ради 13 квітня 1918 р. з постановою про проведення виборів у тих місцевостях, де вони не відбулися. Всі виборчі округи були розділені на дві категорії: 1. округи, в яких вибори відбулися; 2. Округи, в яких вибори  не відбулися. Катеринославський, поряд з Київським, Полтавським, Подільським, Херсонським, Чернігівським округами,  було віднесено до першої категорії. На цих територіях було обрано всього 237 депутатів. Від Катеринославського округу було обрано 36 депутатів, які представляли Селянську спілку українців, Українську соціал-демократичну партію, українську партію соціал-революціонерів, партію «Земля і воля», РСДРП (більшовиків) на Україні і полку Сердюків ім. отамана Орлика, російських громадян німецької національності. За №36 у списку від Катеринославського округу було обрано  В. К. Винниченка.
До другої категорії належали Харківський, Таврійський, Одеський, Путівльський, Валуйський, Острозький, Богучарський, в яких намічалось дообрати ще  66 депутатів до Українських Установчих зборів. «Попередні місяці ми прожили під гаслом скликання їх, – згадував Грушевський, – щоб Центральна Рада передала в їх руки остаточне впорядкування України. В останню сесію повної Центральної Ради ухвалено скликати їх, коли на основі тимчасового підрахунку буде констатований вибір половини всіх членів установчих зборів. Скликання було призначено на день 2 лютого, то більшовицький напад на Київ не дав змоги його зробити».  Українська Центральна Рада, яка проголосила самостійність УНР до засідання Українських Установчих зборів, у IV Універсалі зазначала, що до їх скликання здійснюватиме владні функції  й наказувала завершити  вибори. Однак подальші події не дозволили здійснити ці настанови, й Українські Установчі збори так і не були скликані.
Отже, перебіг виборчого процесу на колишніх козацьких землях свідчив, що він протікав у жорстких умовах боротьби за владу між Центральною Радою  та більшовицького Центрального комітету радянської України у Харкові, що фактично не дало можливості  своєчасно обрати депутатів та скликати Українські Установчі збори. До чого це призвело в подальшому – добре відомо. ..

Категорія: Мои статьи | Додав: museumkamyanske (10.04.2015)
Переглядів: 404 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання