МЕНЮ САЙТА
<
>
 
САЙТИ ДРУЗІВ
<
>
 
Статистика
 
Головна » 2012 » Лютий » 2 » Українські народні обереги.ПИСАНКА
11:55
Українські народні обереги.ПИСАНКА
ротьба навколо писанки

В язичницькі часи, саме за природній вміст людина шанувала яйце як символ відродженого життя, символ Багатства, символ Бога. Саме повним яйцем (а колись і писанкою) українські знахарки "викачували” хвороби, освячували зерно для посіву; "билися” крашанками на Великдень, та інші весняні свята. Писанки обносили, як оберіг, навколо хати, поля, череди домашніх тварин, навколо полонин та пасовищ; підкладали під стріху хати від пожежі, до вулика, де знаходилася матка, до місця, де телилася корова чи вівця. На писанках гадали на врожай, на здоров’я, на кохання; ними ворожили і причаровували...
Колись в нашому народі добре знали, що подарувати комусь порожню писанку означало: жінці на безпліддя, господарю на злидні й порожнечу в господарстві, маленькій дитині на припинення росту і розумового розвитку, а хворій людині — на смерть.
Якщо колись з недобрими намірами зловмисник підкидав порожні яйця, то тепер люди, переважно від невігластва, дарують своїм друзям, а ще краще, купують для себе і своєї сім’ї за власні гроші гарненькі символи безпліддя і злиднів.

         Людей здавна дивувало, як з яйця, що з виду схоже і подібне на звичайнісінький видовжений білий чи плямистий камінь, з’являється життя... Подібно до того, як Свята Земля пробуджується навесні і скидає з себе білу оболонку снігу, як Свята Вода прокидається, ламаючи тверду прозоро-білу кригу, так і курча вилуплюється з твердої білої оболонки яйця, пробиваючи його своїм ще слабеньким дзьобиком. Помітили нащі Предки й те, що саме з курячого яйця народжуються майбутні провісники ранішнього Сонця і Ранньої Зірниці. Півня в народі вважали символом Бога-Сонця: навіть в українській народній загадці - "Сидить півень на вербі, спустив коси до землі”, відгадка — Сонце з променями.

          З яєць вилуплювалися птахи, споконвічні тотеми українського народу і зв’язківці між Раєм, де спочивають Душі наших Предків, і Україною; вони кожної Весни приносили вісточку від Предків, а в дзьобах приносили душі дітей, які в цьому році повинні були народитися. По кількості лелек в народі гадали про кількість майбутніх немовлят. Нині ми бачимо, у що виродилося це повір’я. Про лелеку з немовлям у дзьобі говорять жартуючи, бо розуміють цей образ буквально...
         З яйця народжуються також господарі підземного царства - плазуни і змії, яких очолює Змія-Царівна в золотій короні. Вихід усіх жителів підземного царства на поверхню землі був причиною святкування в українському народі в дохристиянські часи Благовіщення — свята Матінки-Землі; саме з цього дня в народі починали обробляти Землю.
         Вміст звичайного яйця нагадував будову Світу, яку в різних народах тлумачили по-різному: в одних випадках жовток яйця розглядали як подобу Сонця, білок - як подобу Води, шкаралупу — як Небесну Твердь; в інших випадках, жовток означав Землю, білок —  Воду, плівка — Хмари, а шкаралупа — Небо Цікаве повір’я подає Ол. Афанасьєв: Орлине Яйце, падаючи в Море, розбивається: нижня частина шкаралупи стає Землею, верхня — Небом, білок — Сонцем, жовток — Місяцем, а, що залишилося від Яйця, — Зірками
.
   Багатовікові постереження дали змогу Людині Природи помітити в цьому маленькому "камінчикові” велику Божественну Таємницю, великий Божественний Закон. Люди не могли певно знати, як творився Світ, але, знайомі з народженням птахів і особливо Півня, здогадувалися про народження Землі і Неба (Сварги) з подібного, але Космічного Яйця - подобою Бога. Про це свідчать і перекази інших народів...
         Побожне ставлення до яйця, його обрядове використання в українських народних святах і звичаях на початку Нового Літа і протягом всієї Весни, а також в родинних святах: родинах, весіллі і похоронах; в лікувальному і господарському чаруванні українців, дає повне право твердити, що в українському народі з писанкою знайомі не одну тисячу років. І досі на землях України знаходять керамічні (глиняні) яйця-брязкальця, які, ймовірно, використовувалися предками українців у весняних обрядах за декілька тисяч років до насадження християнства.
         Не зважаючи на це, сьогодні й досі продовжують думати, що писанки і крашанки це суто християнське явище; згадують про звичай "христосуватися” в день християнської Пасхи.
         Науковці часто запевняють, що писанка — це "символ воскресіння Ісуса Христоса”, а червона крашанка - символ пролитої крові "спасителя”. Спостерігаємо, як червона крашанка з образу Сонця, в християнські часи перетворюється в символ крові розіп’ятого "Царя Юдейського” — Ісуса Христоса. Багато хто вже не уявляє писанки без зображення християнського хреста з продовженою нижньою частиною — символу страти і розп’яття, і без сучасних написів "Христос воскрес” або "X. В.”. Науковці не поспішають пояснити загалу те, що ні Христос, ні євреї, серед яких він був розіп’ятий, ніякої традиції розписувати пасхальні яйця не мали, тим більше такі, які б символізували розіп’ятого і оживленого Христоса.
        
         Жодного разу в Біблії не згадується про обрядове використання крашанок, дряпанок і писанок, тому і не могли християнські проповідники шанобливо ставитися до цих святощів язичницького релігійного культу. З прадавніх віків в нашому народі й досі зберігається вислів обережного ставлення до писанки: "носитися з чимось, як з писанкою”. Колись писанки писали цілу Весну, тепер — лише три дні перед Пасхою.

        Майже тисячу років тому замість місцевого переказу про народження Світу з Яйця, християнство принесло юдейську легенду про сотворення Світу богом Яхве за шість днів. З поширенням цієї легенди, яка записана в біблії, перекази про яйце зникали, забувалися або заховувалися в українських народних казках.
         Про неприхильне ставлення церковників до обрядового використання яєць дізнаємося з послання ідеолога місцевого християнства кінця XVI ст. Івана Вишенського. "Пироги і яйця надгробні всюди ліквідуйте...”
  — наказує він у своєму листі від 1599-1600 р. Таким чином українцям заборонялося нести на гробки (на Проводи) колачі, писанки і крашанки, які присвячувалися душам покійних Предків, що відійшли у Світ Нав’я.
         Щоб викорінити в українському народі звичай писати писанки, попи й поширювали подібні перекази в народі. Але звичай розписувати яйця в народі тримався настільки сильно, що церковникам не залишалося нічого іншого, як долучити писанки до християнської Пасхи, точніше, дозволили приносити їх до церкви для "кроплення” (освячення).

        
         Щодо легенд про писанки, які записувалися в нашому народі, то показовим є дослідження етнографів і фольклористів, які повідомляють, що "перекази про походження писанок зустрічаються (в народі) дуже рідко. Переважно селяни не дають пояснень цьому звичаю. Найкмітливіші з народу на такі запитання відповідали одне й те ж: "Так здавна ведеться” або "Так уже повелося від початку світу” .
         Невже сьогодні, коли вже вчені всіх країн довели язичницьке походження писанок і крашанок, й досі не припинилися ідеологічні змагання навколо питання: що насправді символізує писанка?

         Якби писанка сама могла розповісти про свою долю, то ми почули б набагато жахливіші пригоди з її життя.




         Якщо українець-язичник прикрашав тло яйця символами Сонця, Місяця, Зірок, квітів і зілля, священних птахів і тварин, символами Землі і Води, безкінечниками і Сваргами, то вже українці-християни вперше нанесли на неї образи юдейської міфології, зокрема закривавлене розп’яття "великого мученика”; споруди християнських культів...
         З того часу, коли писанка втратила своє сакральне значення, люди перетворили писанкарство у звичайнісіньке ремесло і почали зображати на яйцях все, що спадало їм на думку. Природні барвники були замінені штучними, хімічними. Якщо традиційні писанки мали обмежену кількість барв, чітко визначене призначення: на врожай, на плодючість, на дощ, на кохання, на лікування, на подарунок, на захист від усього лихого і шкідливого; писанки були символічними молитвами, замовляннями і образами, то сучасні писанки починають нагадувати картини: кількість барвників необмежена і дуже часто мотиви різних за змістом традиційних писанок зведені вже в одну. Найголовніше правило, яким сьогодні керуються писанкарі -~ вразити глядачів неповторністю і неподібністю вигаданих візерунків і орнаментів; на писанках стало вже нормою малювати портрети, пейзажі і, навіть, детальні картини з народного чи церковного життя та побуту.

         Нині науковці роблять спроби виробити універсальну класифікацію писанок, але продовжують з’являтися все нові й нові, невідомі в минулому технології і способи виготовлення писанок. Створені зображення на писанках вже давно вийшли за межі традиційних малюнків. Сьогодні писанкарі використовують для писання писанок яйця майже всіх птахів і навіть страусині; почали вже розписувати яйця зміїні і крокодилячі. Хіба що яйця динозаврів ще не розписували майстри писанкарства. Візерунки на шкаралупу накладають не тільки воском і фарбами, а й бісером і, навіть, кольоровими нитками (витвір 90-х років ХХ ст.)... Поняття писанки вийшло вже за межі звичайної шкаралупи. Зображення яйця роблять з кераміки, фарфору, скла, кольорових і дорогоцінних металів і каменів, дерева і воску...
         Цікаво, які ще новинки з’являться в писанкарстві? Якщо в минулому писанки розписували віщі люди, переважно жінки, то з поширенням християнства, хто тільки не займався цим ремеслом.
         В наш час почав поширюватися спосіб розписувати писанки на видутому яйці. Спочатку вони з’явилися на виставках, потім на полицях крамниць, а тепер вже роздаровуються "на щастя, на здоров’я”...

 "Ідеологічна боротьба навколо писанки". Анатолій Богород

Переглядів: 2565 | Додав: петрик57 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання