МЕНЮ САЙТА
<
>
 
САЙТИ ДРУЗІВ
<
>
 
Статистика
 
Головна » 2010 » Червень » 16 » СТОЛИЦЯ КОЗАЧОГО КРАЮ
13:42
СТОЛИЦЯ КОЗАЧОГО КРАЮ
 Дніпропетровськ. Січеслав. Катеринослав. Новоросійськ. Кодак.
Багатолітня історія  міста досі прихована від громадськості. Чому? Чи не тому, що людьми без роду, без племені – без історичної пам`яті, набагато легше керувати, ніж тими, хто знає свій родовід та своїх славних пращурів?

Історичний фон.

XV століття. На ринках Західної Європи різко зросли ціни на худобу та почався її експорт з України через Львів, Луцьк, Ярослав – на Шльонськ. Візантія втрачає своє панівне становище, як житниці Центральної Європи, а Іспанія – з експортера збіжжя перетворюється на імпортера (внаслідок переорієнтації сільського господарства на виноробство). Італія, Франція, Фландрія, Нідерланди та Португалія відчувають дефіцит збіжжя, бо попит підвищився, а пропозиція – зменшилась. Ціни стрімко зростають – і торгівля збіжжям стає високорентабельною. Ґданськ з XV століття стає основним портом вивозу збіжжя на Балтійському морі. Спочатку збіжжя вивозилось з території Прусії, Лівонії, Помор`я, потім – з територій по Віслі й Бугу. З середини XVI століття збіжжя везли вже з Холмщини, Белзської землі, Перемищини, Берестейщини, Луччини, Поділля. Внаслідок постійного зростання експорту збіжжя посилюється панщина ( з двох днів до чотирьох на тиждень) та розширення фільварків польської шляхти і (особливо !) магнатів. Вони захоплюють найліпші землі та уряди в українських землях (роди Одровонжі, Бучацькі, Гербурти, Фредри, Конєцпольські, Потоцькі). Не відстають від них і спольщені українські роди – Струси, Кирдеї, Чурили. Позбавлені своїх князівств, українські (Острозькі, Вишневецькі, Заславські, Четвертинські, Ружинські, Порицькі) та литовські княжі родини (Ольґердовичі, Коріятовичі, Корибутовичі, Любартовичі) не тільки зберегли свої землеволодіння, але й примножили свої багатства торгівлею та продовжили колонізаційний рух з теренів Волині та Полісся на південно-східні землі (разом з ними й боярські роди – Боговитини, Монтовти, Семашки, Сенюти, Загоровські, Гулевичі, Немиричі). Брацлавщина, Київщина, Поділля стають ласим шматком для польської шляхти. Нечисленна українська (ще не полонізована) шляхта швидко втрачає свої позиції. Через військову й адміністративну службу в ленне володіння, а потім – і в спадкове, переходять землі Київщини, Чернігівщини й Брацлавщини.

Магнати на Подніпров`ї.

Майже вся повнота влади в Придніпров`ї та на Лівобережжі зосереджується в руках Вишневецьких, Потоцьких, Конєцпольських, Острозьких, Кисілів. Вишневецькі отримали право на «пустиню» від московського кордону до устя Дніпра, землі вздовж річок Сула, Удай, Солониця. Потоцький конфіскував землі над Альтою та Трубежем, а також – по середній течії Ворскли. Острозькі перебрали Переяславську землю. Латифундії, котрих не знала ні Польща, ні Західна Європа, дають не тільки багатство, але й військову силу протистояти щорічним нападам кримських татар. Підбурювані Московським царством, вони щорічно нападали на Польське королівство та Велике Князівство Литовське (після Люблінської унії – Річ Посполиту). Особливо страждали землі України, що приймали на себе ніщівний перший удар. Для протиборства татарам в новозаснованих шляхтою і (особливо!) магнатами фільварках з`являються укріплення «остроги», для охорони яких створюються загони надвірних козаків. На порубіжних землях засновуються слободи (інженер Гійом Левассер де Боплан, служачи у Конєцпольського, заснував більше 50 слобід), що швидко розростаються у великі села, та замки, котрі незабаром перетворюються на міста та стають торговельними та адміністративними центрами.

Кодак.

Однією з таких фортець і був Кодак, заснований поляками у 1635 році.
Вже влітку Кодак був зруйнований отаманом Сулимою, що саме повертався з морського походу у Кременчук. Та, щойно відбудований 1639 року, Кодак перекривав доступ козакам «на волость», а селянам та торгівцям – на Січ. Після поразки під Пилявцями, витримавши двомісячну облогу трьох козацьких полків під орудою Якова Вовченка, Максима Нестеренка та Прокопа Шумейка, польський гарнізон за угодою про капітуляцію залишив замок. З 1656 р. фортеця перейшла у розпорядження Війська Запорізького. В часи Хмельниччини та Руїни практично всі протиборствуючі сторони (Річ Посполита, Порта, Московія) намагалися утвердити свої гарнізони в Кодаку, добре розуміючи його значення для контролю над Січчю. Особливої уваги надавали Кодаку гетьмани Іван Виговський та Іван Брюховецький, що значно підсилили фортецю, в тому числі й гарматами. Населення Кодака коливалося в межах 5 – 10 тисяч чоловік. Були свої майстерні, пороховий склад, церква, торговище. За мірками тогочасними – справжнє місто.

Руйнування.

1709 року, у травні місяці, каральний загін полковника Яковлєва, прямуючи на Січ, спалив зданий без бою (за намовлянням козацької православної старшини) Кодак, а населення та гарнізон перевів до Богородицького «городка». Згідно з умовами Прутського миру, фортеця мала бути зруйнована, а оборонні укріплення – зриті.
Місто, за задумом державотворців, мало зникнути. Та історія дала місту другий шанс. Життя в ньому не завмерло, бо вже у 1736 – 1737 роках будуються дві нові церкви. Але час невблаганний – з`явився конкурент – Новий Кодак.

Новий Кодак – Екатеринославль.

Біля старої переправи через Дніпро, навпроти старовинного козацького села у 1650 році збудовано церкву. Саме ця подія – найдавніша письмова згадка про Новий Кодак, що заснований був значно раніше, в період козацької колонізації Придніпров`я. Бо так звані «пустині», про заселення яких так турбувались польські магнати, насправді вже були заселені. Зимівники, хутори, пасіки щільною сіткою вкривали терен. І вже на ці, «окультурені» місця, захоплювані польськими панами, осаджувалися слободи. Тобто, виходячи з історичного досвіду, можна стверджувати – поселення на місці Нового Кодака з`явилось о 20-х – 30-х роках XVII століття, а то і значно раніше.
Вигідне розташування на «битому» чумацькому шляху, біля переправи через Дніпро, в самому центрі Кодацької паланки сприяло швидкому розвитку у справжнє місто – регулярні ярмарки є свідченням інтенсивної торгівлі. Щільна забудова (за ревізією 1754 року налічувалось більше 500 дворів), наявність адміністративних та громадських будівель (канцелярія, скарбниця, арсенал з пороховим льохом, церковне правління, митна контора при перевозі, шпиталь, школа, казарми, військовий палац, церква, синагога, ярмарковий майдан, шинки, склади, заїзджі двори, різні майстерні, крамниці), кількість населення (близько 5 тисяч чоловік) – все свідчить на користь того, що місто стрімко розвивалося, і з часом мало зайняти одне з провідних місць на Подніпров`ї. Цю тенденцію чітко вловили владоможці Російської імперії, і вже опис Катеринославського намісництва 1784 року стверджує: «Екатеринославль – вновь учреждаемый город из местечка Новым Кодаком называемого». Можна ставити крапку в суперечці стосовно дати народження нашого міста. Хіба що додамо одну цитату стосовно місця розташування адміністративного центру Катеринославського намісництва (з царського указу від 30 березня 1783 року): «по лучшей удобности на правой стороне реки Днепра у Койдака».
До того ж, до Катеринослава долучили (1792 ріку) й слободу Половицю, що розташувалась на території, що згодом стала центральною частиною міста (від Оперного театру до парку Шевченка). Саме в Половиці відбувалось щороку п`ять ярмарків, де торгували товарами з Криму, Польщі та Росії. Території й інших козацьких поселень поглинуло наше місто – Огрінь (сучасний житловий масив Ігрень), Діївку, Обухівку, Одинківку, Лоцманську Кам`янку, Кам`янку Лівобережну з хуторами Ломівкою та Березанівкою, Мандриківку, Таромське, Сухачівку та й славетний Старий Самар (розташований на місці сучасного селища Шевченкове). Саме на території колишнього Старого Самара знайдено золотоординські монети XIV ст., пломби початку XVI ст. на західноєвропейське сукно, велику кількість монет XVI – XVII ст.. Тобто, археологія вказує на тривалу історію цього міста та його потужні економічні звязки.

Підсумок.

Таким чином, територія сучасного Дніпропетровська включає в себе територію цілого ряду поселень, що мали доволі багату історію. Тому й доцільніше було б зупинитися на даті заснування міста - 1650 рік, що й засвідчено в документах козацької та царської доби.
Переглядів: 736 | Додав: петрик57 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання