МЕНЮ САЙТА
<
>
 
САЙТИ ДРУЗІВ
<
>
 
Статистика
 
,,Мамай-Fest 2011,, (інформація про фестиваль)Запрошуємо гостей та мешканців міста у ЛИСТОПАДІ на ЗАХОДИ: 18 листопада 12:00 – музейні «посиденьки», зустріч на тему «Пливуть осінні тихі небеса»............ 21 листопада 12:00 − засідання кіноклубу «Відродження» на тему «Майдан.Пробудження нації»............28 листопада 11:00 – екскурсія по виставці «1932 – 1933: тріумф і трагедія»..........28 листопада 12:00 – засідання кіноклубу «Відродження» на тему «Великий Голод»........Стаціонарна експозиція:Оглядові, тематичні екскурсії - розділ «Кам`янське та кам`янчани: повсякденне життя. Кін. ХІХ – поч. ХХ ст.»..........ВИСТАВКИ:7 −29 листопада– «1932 – 1933: тріумф і трагедія», історико-документальна виставка до дня пам`яті жертв Голодомору в Україні..........13 листопада-13 грудня – «Іловайськ», фотовиставка............1 – 17 листопада – «Пам`яті Володимира Євтушевського»,............меморіальна виставка− «Герої не вмирають», ...............меморіальна виставка− виставка-аукціон на користь української армії


«Петриківський розпис»Галини Назаренко

12 травня 2011 р. в музеї історії м. Дніпродзержинська відкрилася виставка Галини Назаренко «Петриківський розпис».

У творчому доробку петриківської майстрині понад 1500 творів на різноманітних матеріалах – папері, дереві, склі тощо. Її роботи були представлені на виставках в Україні, Канаді, США.

Особливістю творчості Галини Назаренко є поєднання традицій петриківського розпису з самобутньою інтерпритацією художниці. Кожен її розпис витончений, соковитий, неповторний, у своїх сюжетах та колористиці.

Творчості художниці притаманні самобутність і спадкоємність кращих традицій легендарних майстрів старшого покоління. Кожен її твір проникнутий різнобарв’ям природи рідного краю, який створює відчуття свята. Серед улюблених сюжетів для пензля – українське село, квіти, Козак Мамай. Втілює «петриківку» на різноманітних матеріалах – папері, дереві, склу, стінах інтер’єрів. Малювати полюбляє традиційною котячою кісточкою, якою можна створити малюнок, ніби мереживо Народилася 18 листопада 1968 року в селі Петриківка, Дніпропетровська обл. Там зараз мешкає та творить.
1980—1984 — навчалася в Петриківській дитячій художній школі. Вчителем був заслужений майстер народної творчості Панко Федір Савович.
1984—1988 — навчалася в Миргородському керамічному технікумі ім. М.В.Гоголя на відділені «Художня кераміка».
1989 — поступила ученицею до експериментального цеху Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду (в 1998 році перейменовано на Центр народного мистецтва «Петриківка»). З 1990 і по сьогодні працює художником петриківського розпису у Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті (або ЦНМ «Петриківка»).


За період творчої діяльності створила понад 1500 творів петриківського розпису в різноманітних техніках і на всеможливих матеріалах. Твори майстрині петриківського розпису розійшлися не лише в Україні, а й за кордон (зокрема, у Францію, Італію, Німеччину, Америку, Канаду, Австралію). Художниця бере активну участь у виставках. Робила ескіз на пластикову картку ПриватБанку, ескіз деколі для посуду Московському завду. Робила розписи ресторану «Щекавиця»(м.Київ, на Подолі 2007 р.), та розпис банкетного залу ресторану «Хатинка»(м. Київ, вул Червоноармійська, 2008р).

На виставці представленні мальовки і декоративні панно.

Експонування триватиме до 29 травня 2011 р.

http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png

«Олекса Коваленко: зі словом по життю»

12 травня 2011 р. в музеї історії міста відбулося вшанування пам’яті відомого у Придніпровському краї культурно-громадського діяча, автора поетичного переспіву «Слово о полку Ігоревім» Олекси Васильовича Коваленка.

У літературно-наукових читаннях, присвячених 130-й річниці від дня його народження, прийняли участь заступник міського голови Сергій Павлюк, директор музею, к. і. н. Наталія Буланова, член Національної Спілки письменників України Володимир Сіренко, внук та правнук О. В. Коваленка – Володимир та Павло Семененки.

В ході читання було відкрито виставку із фондів музею «Олекса Коваленко: зі словом по життю» яка експонуватиметься до 29 травня, а також відправлено делегацію для покладання квітів на могилу О. В. Коваленка.

 
http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
«Веселковий настрій»Віти Рябової

9 квітня 2011 р. о 13 годині у музеї історії м. Дніпродзержинська відбулась презентація персональної виставки Віти Рябової «Веселковий настрій».

Уродженка нашого міста Віта Рябова закінчила Петриківське художнє училище з відзнакою у 1994 році. Працює здебільшого у жанрі петриківського розпису. На виставці у музеї представлені близько 65 картин, листівки, а також вишукані мініатюрні вироби, виконані як у авторській, так і традиційних техніках (бісероплетіння, в’язання). Тематика робіт різнопланова: від козацьких мотивів до осучасненого петриківського рослинного та тваринного орнаменту.

Отже, запрошуємо всіх бажаючих завітати до музею і доторкнутися до тендітної краси світу художниці.

     Музей працює щоденно, з 9 до 17 год.
    Довідки за тел. 3-87-30, 3-02-24

http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png

«… і особисто Леоніду Іллічу».


24  березня 2011 р. в музеї історії м. Дніпродзержинська відбулося відкриття виставки з колекції подарунків Л. І. Брежнєву «… і особисто Леоніду Іллічу». Дану колекцію дніпродзержинський музей отримав із Центрального музею В. І. Леніна та Центрального музею революції протягом 1982-1984 рр. Вона налічує 455 одиниць  живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, скульптури, мікромініатюри, фотографій та вітальних адрес.
    Народившись в нашому промисловому місті, почавши тут свій трудовий шлях, Леонід Брежнєв досяг найвищого щаблю  владної вертикалі і утримався на ньому протягом 18 років. І як би зараз нащадки не ставились до особистості Брежнєва, заперечити масштаб його фігури досить важко.
     На виставці в музеї представлено близько 40 експонатів даної колекції у жанрах живопису, декоративно-прикладного мистецтва (килимарство, вишивка, випалювання, підлаковий розпис, різьблення по дереву), скульптури, графіки.
Виставка подарунків Л. І. Брежнєву носить суто художньо-біографічний характер, без ідеологічно-політичних відтінків. Вона презентує епоху, а отже є історичною.
Колекція зацікавить широке коло відвідувачів.
 
  Виставка працюватиме до 1 квітня 2011 р.
   Музей працює щоденно, з 9 до 17 год.

    Довідки за тел. 3-87-30, 3-02-24

http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png

На шляху довжиною у століття…


Неодноразово у засобах масової інформації повідомлялося про організований театром спільно з міським музеєм проект – «малу сцену» – презентацію певної театральної програми у стінах музею у співпраці з навчальними закладами міста.


Віра Ільницька
У лютому 2011 р. музично-драматичний театр ім. Л. Українки представив юному глядачеві до Міжнародного дня рідної мови (21 лютого) моновиставу по життю та творчості Олени Теліги «Тільки тим дана перемога, хто й у болю сміятися міг…». Близько години на сцені відбувалося дійство розкриття таємниці маловідомої широкому загалу поетеси Олени Теліги.
Єдину і головну роль у виставі зіграла акторка театру ім. Л. Українки, призер Всеукраїнського конкурсу читців ім. О. Теліги Віра Ільницька, яка заглибила глядача у лірично-драматичний світ буремної поетеси.
Олена Теліга народилася 1907 р. у Петербурзі у сім’ї інженер-гідротехніка, професора І. Шовгенева. Після недовгого перебування родини у Києві (батько Олени був міністром Української Народної Республіки), вона вимушена була виїхати до Чехії, де у атмосфері української еміграції і відбувається становлення світогляду Олени Теліги.
У 1929 р. Олена закінчує історико-філологічний факультет Високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, того ж року виходить заміж за відставного кубанського козака Михайла Телігу.
Протягом 1929-1939 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у Варшаві, беручи активну участь у громадському житті. Характерними рисами її поезії в цей період виступають прагнення активного, дієвого життя, протест проти нудоти «буденного» існування. У 1932 р. Олена почала активно співпрацювати з «Вісником» Д. Донцова. Провідною для О. Теліги є ідея державного самоствердження України. Водночас її лірика сповнена особливого інтимного колориту, пильної уваги до внутрішнього світу людини.
Через несприятливі обставини О. Теліга не встигла видати жодної збірки. Життя було сутужним: Олена працювала і в кабаре, і манекенницею, і вчителькою початкових класів. Лише іноді друзі поетки відправляють її поезії до редакцій.
Коли я зійду на каменистий верх
Крізь темні води й полум’яні межі –
Нехай життя хитнеться й відпливе,
Мов корабель у заграві пожежі.
У 1939 р. Олена переїжджає з Варшави до Кракова, вступає до Організації українських націоналістів. У 1941 р. повертається до Києва, де створює Спілку письменників, засновує журнал «Літарви», який знаходиться під постійним наглядом нацистів. Незважаючи на небезпеку, що нависла над нею, Олена не виїхала з Києва і, пішовши на чергове засідання Спілки, була арештована.
У лютому 1942 р. Олену Телігу разом з чоловіком Михайлом та іншими однодумцями було розстріляно німецькими окупантами у Бабиному Яру в Києві.
Спадщина поетеси невелика за обсягом, але вельми значна за своєю сутністю, характерною для поетів «празької школи».
Олена Теліга ніби сама передбачила свою долю:
Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
Гарячу смерть, не зимне умирання.
Такий характер, який мала сама Олена, носить і вистава, присвячена її пам’яті. Віра Ільницька надзвичайно цілісно і потужно розкрила у часі і просторі індивідуальність поетеси, її поривання, цілі, життєві переживання. Під час вистави акторка створила ілюзію присутності на сцені живої поетки, адже це не Віра, а Олена розповідає про своє життя.
Інтимність, а іноді трагічність дії, доповнюється грою світала, включенням голосового супроводу поза кадром, який повідомляє глядачу певні біографічні відомості про О. Телігу. Окрім цього, на екран іноді проектуються фото поетеси або певні ілюзії зоряного неба чи снігу, що падає, що теж надає драматичної глибини виставі. А жіночий спів, що кілька разів лунає під час спектаклю, чи не найкраще передає трепет української душі Олени Теліги.
Вкупі ці ефекти і гра акторки, навіть у таких камерних умовах музейного кінозалу, створюють атмосферу непевного часу, в якому жила і творила поетеса.
Перед переглядом моновистави школярі та студенти мали змогу ознайомитися з новою виставкою в музеї «Вічний як народ», присвяченою пам’яті Тараса Шевченка.
Минають роки, століття, але товща часу не в змозі притупити гостру актуальність його слова. Третє століття виходять у світ його книжки (до нас дійшло 835 творів). Лише за роки незалежності твори Т. Шевченка видавались в Україні понад 100 разів.
На виставці в міському музеї представлено декілька видань «Кобзаря» – від найстарішого з музейної колекції, датованого 1884 р., до факсимільного видання 1840 року.
Тарас Шевченко належить до когорти найбільш народних поетів, який тільки знає всесвітня історія літератури. Його поезія відзначається простотою, природністю, прозорістю. Твори написані так майстерно, що майстерності зовсім не видно.

Т. Шевченко заклав основи не лише української літератури, а й мови нашого народу і за образним висловом Василя Стефаника «… українське слово перетопив на чисте золото української поезії». «Заповіт» Шевченка взагалі став зразком словесного пам’ятника у світовій ліриці. В експозиції виставки «Вічний як народ» вміщено рушник з вишитими на ньому рядками «Заповіту». Текст має певні огріхи, адже вишивала його неписьменна жінка – Векла Дмитрівна Пиріг, жителька села Карнаухівка, яка перенесла невідомі їй позначки-літери червоним хрестиком на полотно. Цей рушник є свідченням глибини шевченківського слова, яке укорінилося у свідомості українців.
Творчість і постать Шевченка надихала багатьох художників: на виставці представлено декілька картин – портретів Тараса Шевченка або написаних за мотивами його творів, як-от картина Адольфа Медвецького «Реве та стогне Дніпр широкий».
Окремий блок експозиції складає показ України, яку знав і любив поет, – предмети побуту органічно склали інтер’єр української хати з її колискою, лавою, рушниками тощо.
Хотілося б додати, що скрізь, де живуть українці, пам’ять про Великого Кобзаря увічнюється у назвах, монументах. Зі здобутком нашого міста у цій справі кожен охочий також може познайомитися на виставці.
Століття відділяє творчість Тараса Шевченка і Олени Теліги, які кожен у своєму часі були бунтарями і бажали лише одного – бачити Україну і українську мову вільними й процвітаючими.
Унікальний тандем відомого поета і маловідомої поетеси став справжнім святом українського слова і дуже вдало поєднав дві культурні установи нашого міста – музично-драматичного театр ім. Л. Українки та музей історії міста у спільному проекті.

Мельник Яна.

http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
Виставка живопису В’ячеслава Апета «Білий міст»




12 лютого 2011 р. у музеї історії м. Дніпродзержинська відбулася презентація виставки живопису дніпропетровського художника, члена Національної спілки художників України В’ячеслава Апета «Білий міст». Назва виставки є не випадковою. На думку художника, міст – це те, що поєднує, це результат творіння, а отже картини – це теж мости, які поєднують почуття, душі художника та глядача.
Відкрила захід своїм виступом директор музею Наталія Буланова, після чого автор виставки В’ячелав Апет виступив з вітальним словом до всіх присутніх, подякувавши міському музею за можливість відкриття персональної виставки в Дніпродзержинську. Колега В’ячеслава Апета, член Національної спілки художників України, дніпродзержинський митець Олександр Чегорка сказав кілька слів про самобутній талант В’ячеслава Апета.
Привітали з відкриттям виставки В’ячелава Апета барди дніпродзержинського клубу авторської пісні «Форум».
З роботами художника в міському музеї дніпродзержинці та гості міста матимуть змогу познайомитися до кінця лютого.


Музей працює щодня з 9 до 17 год.
Довідки за тел.: 3-87-30, 3-02-24.


Пошук

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання