МЕНЮ САЙТА
<
>
 
САЙТИ ДРУЗІВ
<
>
 
Статистика
 
Запрошуємо гостей та мешканців міста у ЛИСТОПАДІ на ЗАХОДИ: 18 листопада 12:00 – музейні «посиденьки», зустріч на тему «Пливуть осінні тихі небеса»............ 21 листопада 12:00 − засідання кіноклубу «Відродження» на тему «Майдан.Пробудження нації»............28 листопада 11:00 – екскурсія по виставці «1932 – 1933: тріумф і трагедія»..........28 листопада 12:00 – засідання кіноклубу «Відродження» на тему «Великий Голод»........Стаціонарна експозиція:Оглядові, тематичні екскурсії - розділ «Кам`янське та кам`янчани: повсякденне життя. Кін. ХІХ – поч. ХХ ст.»..........ВИСТАВКИ:7 −29 листопада– «1932 – 1933: тріумф і трагедія», історико-документальна виставка до дня пам`яті жертв Голодомору в Україні..........13 листопада-13 грудня – «Іловайськ», фотовиставка............1 – 17 листопада – «Пам`яті Володимира Євтушевського»,............меморіальна виставка− «Герої не вмирають», ...............меморіальна виставка− виставка-аукціон на користь української армії



Фотовиставка «Pro весілля»
     10 березня 2012 р. в музеї історії м. Дніпродзержинська відбулася презентація фотовиставки «Pro весілля».
Дванадцять молодих фотографів, це – Марк Литвиненко, Денис Карпенко, Олена Сомова, Володимир Дудка, Денис Корнієнко, Олександр Ванюшин, Ян Бодаква, Олександр Черепанов, Олександр Щусь, Дмитро Дудченко, Михайло Коваль, Ігор Коновальчук, об’єднавшись, вирішили познайомити жителів та гостей міста зі своєю творчістю. А для цього обрали за тему представлених робіт одну з найбільш важливих та радісних подій у житті людей – весілля.

   Завітавши на виставку, усі бажаючи поринуть у чарівні моменти весільного церемоніалу, зможуть особисто поспілкуватись з фотографами, оцінити рівень їх творчості.    

http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
Культурологічна акція «Ні, не однаково мені»
          9 березня в музеї історії міста відбулася культурологічна акція, присвячена   198-ій річниці від дня народження Тараса Шевченка.
      В ній взяли участь голова Дніпродзержинської міської організації НРУ І. В. Бельмас, член Національної Спілки письменників України Володимир Сіренко, представники громадскості міста.
          В залі лунали поезії великого Кобзаря та твори місцевих поетів, а просвітянський хор «Благовіст» ім. Петра Войтюка підготовив тематичну програму «Ні, не однаково мені».
      Невмирущі слова Шевченка, щирі поезії наших сучасників, чарівні українські пісні стали лейтмотивом шевченківського свята.

http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
Невмирущі барви Петриківки
Серед низки різноманітних заходів, що  проводяться у місті з нагоди 80-річного ювілею Дніпропетровської області, найбільш яскравою, в прямому і переносному сенсі, подією напевно можна вважати художню виставку  «Петриківка – 80-річчю Дніпропетровщини», що відкрилась у п’ятницю в музеї історії міста. До того ж експозиція виставки, організованої музеєм спільно з Центром народних мистецтв «Петриківка» найбільш точно і органічно резонує з ювілейним лейтмотивом. Адже так само, як скажімо, у промисловості візитною карткою Дніпропетровщини є металургія і ракетно-космічна галузь, то, у мистецтві це, безперечно, петриківський розпис.

Днепродзержинск, Татьяна Герасюта, выставка Петриковской росписи

Звичайно, роботи петриківських майстрів і раніше неодноразово демонструвались у нашому музеї – і на колективних, і персональних виставках. Проте нинішня виставка переважає усі попередні за своєю масштабністю, кількісними і якісними характеристиками. Більше сорока провідних майстрів Петриківки представили на виставку свої роботи. Така експозиція гідна кращих вітчизняних і навіть європейських музеїв, – відзначила директор музею Наталія Буланова. Кожна з робіт, відповідаючи автентичним канонам народних традицій, несе в собі печатку неповторної індивідуальності автора.

Днепродзержинс- выставка Петриковской росписи, зал

І вочевидь, саме міцне й потужне коріння народних традицій допомагає петриківським майстрам  виживати в наші складні часи, водночас покладаючи на них велику відповідальність за збереження цієї безцінної спадщини. Колись потужна галузь народних промислів, де за радянських часів працювали тисячі людей, виробляючи продукції на мільярд карбованців, в Україні перестала існувати. І сьогодні, на жаль, Петриківка фактично залишається єдиним центром народних ремесел, – зазначив на відкритті виставки її учасник і співорганізатор, Заслужений майстер народної творчості України, керівник Центру народних мистецтв «Петриківка» Андрій Пікуш. «Нехай замовлень маємо не так вже й багато, і зарплати отримуємо досить скромні, проте ми тримаємось. Причому розраховуємо виключно на себе, не чекаючи державних дотацій чи допомоги спонсорів. Щодо допомагає виживати? Мабуть, отой впертий козацький дух – як наші предки, ми створили свою мистецьку січ, і тримаємось в оточенні суцільних проблем. І так вже 20 років…», – зазначив А. Пікуш.
Тож і нинішній ювілей області – це нагода згадати сторінки її минулого, яке звичайно вимірюється далеко не вісьмома десятками років! більшість козацьких січей розміщувалось саме тут, на Придніпровських землях. Звичайно, й вони виникали не на пустому місці. Ці народні розписи народились на праматері народної архітектури – стіні білої селянської хати-мазанки. Тобто ці барви і візерунки мають тисячолітню історію, що сягає часів, коли місцеві жителі поклонялись іншим богам – землі і вітру, дощу і сонцю. Задовго до вчених наш народ розшифрував в своєму серці код життєдайного світла і переклав його у фарби настінних розписів.
Після знайомства з виставкою, її перші відвідувачі мали унікальну можливість на власні очі побачити, як народжуються славнозвісні петриківські візерунки.

Днепродзержинс- выставка Петриковской росписи, шкатулка



Андрій Пікуш провів майстер-клас, супроводжуючи процес малювання казкового півника за допомогою традиційних котячих пензлів і власних пальців, захоплюючою розповіддю про історію петриківського розпису. Серед безлічі цікавих фактів відвідувачі дізнались, що першим серйозним, фаховим дослідником цього народного мистецтва був легендарний історик, академік Д. Яворницький, засновник Дніпропетровського історичного музею, названого його іменем. Він же познайомив з ним світ, відправивши у 1903 р. на Всесвітню виставку в Париж твори Надії Білокінь, Параски Павленко та інших петриківських майстрів. Париж був вражений їх мистецтвом. Знамениті французькі художники ХХ століття А. Матіс, П. Пікассо, Ф. Леже високо оцінили самобутні роботи петриківських митців. І це не випадково, адже напрямок, в якому вини працювали – імпресіонізм, постійно живився з фольклорних джерел різних народів світу. Втім, це можна сказати про більшість інших напрямів мистецтва, адже народна творчість – це невмируща основа і джерело натхнення для художників усіх часів і народів.
Щоб пересвідчитись в цьому, достатньо відвідати цю чудову виставку, яка демонструватиметься в музеї до 10 березня.

Днепродзержинс- выставка Петриковской росписи, кухонная утварь

http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png

Історія та сучасність   дивовижного  краю


В Днепродзержинске представили книгу о Петриковке

10 лютого у музеї історії міста відбулись заходи до ювілею Дніпропетровської області. Розпочалися вони з  презентації науково-популярного видання «Петриківський край: історія та сучасність»,  підготовленого авторським колективом у складі директора музею, кандидата історичних наук Наталії Буланової та науковців Дніпродзержинського технічного університету: доктора історичних наук, професора Костянтина Богомаза, кандидата соціологічних наук, доцент ДТУ Людмили Сорокіної.   У книзі представлений нарис історії   восьмисотрічного  села   від найдавніших часів до сучасності. В заході взяли участь начальник управління культури і туризму міської ради Ніна Стрілець, науковці і студенти, краєзнавці, представники творчої інтелігенції.

Днепродзержинск, книга, Буланова, Петриковка

Керівник авторського колективу К. Богомаз розповів про роботу над виданням, підкресливши, що Дніпропетровська область має потужний промисловий, економічний, науковий потенціал, це провідний регіон в Україні, відомий далеко за її межами. Петриківський край –  це перлина Дніпропетровської області, де широкий розвиток набули  народні ремесла, тут  започатковано широкі заходи щодо розвитку туристичної інфраструктури. Тобто є всі підстави надіятися, що тут буде створено базу для збереження історичної, культурної спадщини, наукових пошуків та ін. У книзі використана широка джерельна база архівних матеріалів, здобутки місцевих краєзнавців. Звичайно, підняти такий пласт дуже важко, тож в планах авторів – вже підготовка другого видання,  більш розширеного.

Днепродзержинск, книга, презентация, Буланова, Петриковка

Про велику роботу  з архівними матеріалами, спілкування зі старожилами села розповіла директор музею історії міста Наталія Буланова. В історіографії існує ціла низка міфів, які треба було або підтвердити, або спростувати. Наприклад, що село Петриківка веде своє літочислення від останнього кошового отамана Петра Калнишевського, який нібито є засновником Петриківки.  Таких документів знайдено не було. Н.Буланова розповіла про цікаві факти, що виявили дослідники, про унікальність території та її історичний розвиток.  Коли працювала над цією книжкою, – сказала Наталія Миколаївна, – я ніколи не забувала про людей, бо розуміла, що саме вони творять історію, хотілося більше показати повсякденне життя простих людей. І ця робота була дуже цікавою.
Л.Сорокіна зупинилась на історико-соціологічній частині видання, в якій знайшли відображення соціальний, громадсько-політичний розвиток селища, проблеми збереження петриківського розпису,  широко відомого далеко за межами  України.
Нажаль, через невеликий поклад – триста примірників  перед  показом книги учасники презентації, яких зацікавило нове видання, придбати його  не змогли. Але познайомитись з ним дніпродзержинці  мають можливість – кілька примірників книги отримала центральна  бібліотека ім. Шевченка.
Т.Глумова
http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
ВИСТАВКА КАРЛИКОВИХ МАВПОЧОК
З 3 лютого в музеї історії міста Дніпродзержинська відкрилася єдина в Україні виставка карликових мавп. На «живій» виставці представлено 25 мавп: Біличі сайміри, бурий і білоплечий капуцин, білоухий ігрунок, явайська макака, білоноса і зелена мавпи ,та  єдині з представників виду в Україну: краснорукий тамарін і найменша в світі мавпочка (вага менше 100 грамів) . За компанію з ними виставлені крокодил і пітон-альбінос.

З усіх представників тваринного світу мавпи (або примати, як називають їх учені) - об'єкт особливого інтересу людства. Все ж дуже ми схожі! І хоча на теорії дивного перетворення цих тварин в людей вже мало хто наполягає, нас незмінно спричиняє познайомитися зі своїми «предками» ближче. Тим більше, що у дніпродзержинців така можливість з'явилася!
З самого відкриття тут надзвичайно жваво і гамірно. Допитливі відвідувачі можуть поспілкуються з «живими» експонатами.
Усі бажаючі можуть не просто поспостерігати за годуванням звіряток, здійснюваним три рази на день, але і самостійно пригостити вподобаного вихованця, якщо прихопили з собою банан, апельсин, морквину. Також з ручними мавпочками і пітоном-альбіносом можна сфотографуватися на пам'ять.
 Поспостерігати за братами нашими меншими, погодувати, пограти і сфотографуватися можна кожен день. Виставка карликових мавп пробуде в Дніпродзержинську по 4 березня.


Виставка працює щодня з 10-00 до 20-00 без перерви


http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
Театральная корона на фоне истории


Кто видит сны и помнит имена, -
Тому в любви не радость встреч дана,
А темные восторги расставанья!

Максимилиан Волошин

В пятницу, 21 января в музее истории города произошло событие, которое не осталось незамеченным местными любителями театрального искусства. Об интересе, который вызвал показанный здесь молодежной общественной организацией «Інша сцена» спектакль «Corona astralis» убедительно свидетельствует отсутствие свободных мест, – несмотря на практически полное отсутствие рекламы. Организаторы спектакля и исполнители были приятно удивлены таким аншлагом. Не осталась разочарованной и публика – такие необычные, экспериментальные работы в нашем городе можно увидеть, мягко говоря, не часто.

Длительные аплодисменты стали заслуженной наградой создателям спектакля, подарившим зрителям возможность прикоснуться к таким важным составляющим театрального искусства из которых, собственно, и соткана вся причудливая ткань необычной постановки, – как безграничный поиск, свобода самовыражения, широчайший диапазон выразительных средств и смысловых акцентов – от медитативной и всепоглощающей бездны созерцания до взрывной анархии пробуждения собственного эго, заточенного под спудом общепринятых рамок, шелухи пустых слов, стереотипов и представлений.
Да простят читатели, не видевшие спектакль, за получившуюся слишком закрученной фразу. Но простота изложения в данном случае – задача не из легких. Дело в том, что спектакль представляет собой вольную инсценировку Анатолием Бедычевым, известным хореографом, художником, поэтом и режиссером, стихотворного цикла Максимилиана Волошина – венка сонетов «Corona astralis». И умные, философские стихи – единый текст, который звучит в ходе представления. Прозрачные и волнующие строфы, перетекая одна в другую, артикулируемые актерами на все лады, пропущенные сквозь интонационный стробоскоп, затейливо сплавляются в единый конгломерат с движениями – пластикой, танцем, жестом; светом и звуком. Музыкальный ряд – соответствующе авангардно-отстраненный, чередует мелодизмы и диссонансы, релаксационно-расслабленные и  агрессивно-взрывные фрагменты. Царившие на сцене движения, напоминая современный балет, представляют собой нечто иное.
Несмотря на определенный профессиональный уровень исполнителей – четверо из шести имеют отношение к сценическому искусству, хоть и не все – прямое (а о постановщике А. Бедычеве и говорить не приходится), создается впечатление, что все действо построено на интуиции, попытках доступными средствами выразить оборотную сторону человеческого подсознания, а видимую часть сознания – подвергнуть сомнению. Повторенные многократно, на разные лады и голоса – словно эхо в бездонном колодце, даже самые умные и зрелые фразы поэта, в нашем восприятии начинают казаться пустыми и бессмысленными. А ничего не значащие слова, наоборот, приобретают почти космическую глубину.
Увидеть привычные вещи в новом качестве под новым углом – не эта ли задача является движущей силой  всех экспериментов в искусстве? И зритель, от которого автор ждет нового взгляда на мир, окружающую реальность, самого себя, должен быть не только судьей и оценщиком, но и соавтором такого произведения. Для этого достаточно просто принять его, как объективно существующее явление, даже если смысл и авторский замысел остаются не до конца ясными. Именно к такой категории экспериментальных работ относится «Corona astralis» нового театрального коллектива.

Автору довелось видеть премьеру этого спектакля, поставленного А. Бедычевым на сцене театральной студии «Десятый квартал». Это было больше 10 лет назад, и  многие детали в памяти не сохранились, но осталось главное воспоминание об этом событии, как о культурном шоке. После нового просмотра на музейной сцене возникло впечатление, что спектакль претерпел значительные изменения – с одной стороны стал динамичнее, с другой – более созерцательным и взвешенным. Так ли, или это иллюзия, вызванная принципиальной новизной сценической площадки? Это вопрос я задал Александру РОЖКОВУ, руководителю молодежной общественной организации «Інша сцена», актеру и режиссеру.
– Действительно, за прошедшие годы спектакль, сохранив общую канву, в значительной мере трансформировался. Это закономерно, поскольку он представляет собой по определению постановщика «ностальгические сны» – наши мечты о чем-то светлом, далеком и несбыточном. А сны человека, как и его мировоззрение, с годами меняются. Соответствующие изменения происходят и в спектакле. Кстати, из актерского ансамбля той первой постановки, сегодня играют только двое – я и Роман Щербина.
Что касается специфики сцены, она, действительно, совершенно другая. Здесь, в музейном зале, среди экспонатов, где все дышит историей и вечностью, где пространство соединяется со временем, все воспринимается иначе. Я рад, что эта необычная атмосфере пришлась по душе и актерам, и зрителям.
– То есть,  можно ждать продолжения – новых спектаклей в музее?
– Да, начало получилось очень обнадеживающим и воодушевляющим, и мы надеемся, что сотрудничество с музеем будет приобретать регулярный характер. Следующий спектакль, который мы хотим показать здесь – это «Семья уродов» в постановке А. Бедычева. Спектакль тоже необычный, в чем-то эпатажный, мы уже играли в «Десятом квартале».
– Можно ли поставить знак равенства между «Десятым кварталом»  и «Іншой сценой»?
– Безусловно, существует тесная связь, большинство сегодняшних исполнителей, включая меня выступают в «Десятом квартале», но есть и серьезные отличия. «Інша сцена» – это параллельный проект, с которым мы связываем большие надежды и планы. «Десятый квартал» создавался, как театр ориентированный на школьников – исполнителей и зрителей. За прошедшие годы мы повзрослели, возникла необходимость перехода в новую возрастную категорию – и в плане репертуара, и состава.
С этой целью год назад мы и создали «Іншу сцену», делая упор именно на экспериментальный, авангардный театр, учитывая, что эта ниша в городе практически свободна. Кроме того, хотелось территориально выйти за рамки левобережья, поработать в центре города. Вначале мы выступали в клубе УТОГ, но этот опыт оказался не слишком удачным. И мы благодарны руководству музея истории города, с которым нас связывает давнее сотрудничество, за возможность представить здесь свои работы.
И еще – как молодежная общественная организация, мы открыты к сотрудничеству со всеми творческими людьми, не обязательно работающими в области театра. Это касается молодых поэтов, художников, музыкантов и т.д., всех, кого влечет творческий поиск, кто не боится экспериментов, новых горизонтов в искусстве.

Текст и фото В. БУЛАНОВ


http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
Виставка «Різдво Христове-2012»

у музеї історії міста

У Музеї історії міста відкрито традиційну художню виставку «Різдво Христове – 2012» Свої роботи представили 40 художників міста й області.

На нинішній виставці, яка демонструватиметься в музеї до кінця січня, представленні роботи, виконані у різноманітних техніках і жанрах відомими художниками, членами Національної спілки художників України Анатолієм Жежером, Олександром Чегоркою, Сергієм Бабичем, а також роботи молодих авторів — Вікторії Рябової, Вікторії Кузнецової.
Особливу увагу відвідувачів привернула нова робота відомого скульптора Гарніка Хачатряна — виконана із заліза фігура Христа під час його останнього драматичного шляху на Голгофу. Як відомо, Гарнік Хачатрян, котрий є автором багатьох місцевих пам’ятників, – зокрема Тарасу Шевченку, нині працює над пам’ятником Христу, що має бути встановлений після реконструкції території у центрі своєрідного духовного простору міста — між кафедральним собором і театр
Виставка, яка проводиться в музеї історії міста на різдвяні свята, протягом вже майже двадцяти років є головним мистецьким заходом міста, своєрідним оглядом творчих сил, нових робіт як відомих майстрів пензля, так і їх молодих колег. При цьому головним критерієм для всіх учасників, незалежно від віку, досвіду і титулів, є професійна майстерність і художня виразність представлених робіт.

http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
Святкуємо Різдво Христове!

У Музеї історії міста в рамках різдвяної святкової програми пройшли майстер-класи з опанування народних ремесел для всіх бажаючих.
Майстер-класи проводили почесні гості свята — майстри визнаних центрів народних мистецтв України Петриківки і селища Опішне Полтавської області.

З Петриківки до музею приїхали народні майстри — Людмила Решетняк та Заслужений майстер народної творчості України Наталка Рибак, котрі провели майстер-класи з петриківського розпису та мистецтва плетіння із соломи різдвяних павуків (символів родинного добробуту). Підсумком майстер-класу з плетіння стало виготовлення Дідуха і передача його музею як різдвяного оберега.

Олена Щербань, старший науковий співробітник відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, науковий співробітник відділу керамології новітнього часу Інституту народознавства Національної Академії наук України, член Національної спілки краєзнавців України, автор багатьох наукових книг і статей з історії гончарства, темою своїх майстер-класів обрала мистецтво виготовлення ляльки-мотанки та обрядового печива.
У музейному святі взяли активну участь аматорські музичні колективи міста: різдвяний гурт СЗШ №28, в якій старанно зберігаються традиції старовинного козацького селища Романкового, етнографічний ансамбль «Калина» і вокальна група осередку литовської громади у Дніпродзержинську під керівництвом Альбертаса Роже, яка привітала учасників свята європейськими колядками. Силами молодих прихожан місцевої греко-католицької церкви Преображення господнього була показана різдвяна вистава-вертеп.
У Дніпродзержинському музеї історії міста 20-й рік поспіль проводяться виставки та святкові заходи «Різдво Христове».
фото з сайту: http://dndz.tv/article-7429.html

http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
«Петриківський край: історія та сучасність»
 

Напередодні 20-річчя відродженого Петриківського району у смт. Петриківка відбулася презентація нового науково-популярного видання «Петриківський край: історія та сучасність», авторами якого виступили дніпродзержинські науковці. Це – доктор історичних наук, професор, академік Української академії політичних наук, вчений секретар Вченої ради, завідувач кафедри соціології Дніпродзержинського державного технічного університету К. Ю. Богомаз,  кандидат історичних наук, директор Музею історії Дніпродзержинська Н. М. Буланова та кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології, заступник декана факультету менеджменту, економіки, соціології та філології Дніпродзержинського державного технічного університету.   Л. М. Сорокіна. Рецензенти дослідження – відомі в Україні науковці Є. І. Бородін, доктор історичних наук, професор, перший заступник директора Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президенті України, Г. Г. Кривчик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри україно­знавства Придніпровської державної академії будівництва та архітектури та С. І. Світленко, доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету, професор кафедри історії України Дніпропетровського національного  університету ім. Олеся Гончара.
У 12 розділах дослідження висвітлено історію Петриків­ського краю з давніх часів до сьогодення, розповідається про соціально-економічний та культурний розвиток краю, історію створення та поступу Петриківського району Дніпропетровської області. Видання призначене для широкого кола читачів, студентів і вчителів, а також для всіх шанувальників історії ріднокраю.

 
Пошук

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання