МЕНЮ САЙТА
<
>
 
САЙТИ ДРУЗІВ
<
>
 
Статистика
 
 
 
 
 
Хроніко-документальна виставка

«Процес шістнадцятьох»

 
Час проведення: 1 жовтня – 10 жовтня 2013 р. Відкриття: 1 жовтня 2013 р. о 13.00 год. Місце проведення: Музей історії м.Дніпродзержинськ
 
        Виставка «Процес шістнадцятьох» організована Генеральним консульством Республіки Польща у Харкові. Автор виставки – секретар Ради Охорони пам’яті боротьби і мучеництва у Варшаві, міністр Анджей Кунарт.
       Мета даної виставки полягає у висвітленні невідомих і правдивих фактів трагічного і героїчного минулого Другої світової війни, пов’язаних з боротьбою Польщі проти нацизму та за свою незалежність.
      «Процес шістнадцятьох» – показовий політичний процес над видними представниками польського руху опору (антикомуністичне підпілля у тилу діючої Червоної Армії), який проводився радянською владою упродовж 18 – 21 червня 1945 р. у Москві. Перед радянським судом предстали лідери польського народу –(Леопольд Окулицький, головнокомандувач
Армії Крайової, Станіслав Янковський – заступник прем’єр-міністра польського еміграційного уряду, Адам Бень – міністр освіти та культури, Станіслав Ясюкович – заступник міністра внутрішніх справ та інші), яких підступно було заарештовано НКВС у березні 1945 р. у Прушкові під Варшавою, куди ці діячі були запрошені нібито для обговорення політичних
справ.
Одним з обвинувачених був Станіслав Ясюкович (1882–1946 рр.) – син польського підприємця, директора-розпорядника Дніпровського металургійного заводу у Кам’янському (нині Дніпродзержинськ)упродовж 1888–1903 рр. Ігнатія Ігнатовича Ясюковича. Станіслав Ясюкович – професор і відомий політик, боровся за незалежність Польщі, я к і решта його однодумців. Будучи депутатом Сейму і входячи до керівництва Народно-демократичної партії, діяв в інтересах польського народу. 21 червня Військова Колегія Верховного Суду СРСР оголосила вирок. Генерал Окулицький та одинадцять його соратників були визнані винними та засуджені до різних термінів ув’язнення.
http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
Вистава незалежної театральної групи AZAM  з м. Київ

      Вистава незалежної театральної групи AZAM  з м. Київ представляє документальну драму відомого німецького громадського діяча, журналіста, засновника музею Муру в Берліні Райнера Хільдебрандта.


       Оригінальна, режисура, яскрава, талановита і смілива гра молодих акторів, чудова і заворожуюча музика класиків світового джазу Глена Міллера і Чета Бейкера занурюють глядача у недавні події Німеччини 1962 року.  Глибинне осмислення теми вистави піднімає її від локальної території Муру між Західним і Східним Берліном… до вічного простору основних людських питань - любові і зради, жертви і відданості своїм принципам. Це робить виставу актуальною сьогодні. Ця історія може трапитись будь-де з кожним із нас. Молода студентка Роза поставлена перед вибором: любов, чи спасіння людини.  Холодна війна наступає на людські душі, ламає долі, оскільки будь-яка війна вимагає вибору і жертви. Дійові особи та виконавці:
Лейтенант Майк Арон - Ярослав Чаус
Роза - Дар'я Воронкова
Мано Шерер - Павло Бекезін
Режисер - Алла Заманська
Місце дії: квартира у західноберлінському будинку поблизу
пропускного пункту Чекпойнт Чарлі у Берліні
Час дії: жовтень 1962 року
http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
Виставка «Українська ікона ХVІІ – ХІХ ст.» із приватної колекції
 О. В. Смакоти,  присвяченої 1025 хрещення Київської Русі

 
Відомий дніпропетровський колекціонер Олександр Смакота протягом багатьох років збирає українські старожитності, в тому числі й народну ікону Наддніпров’я. Надана ним для експонування в Музеї історії міста частина колекції нараховує 24 українські ікони написані, протягом ХVІІ – ХІХ ст. На виставці представлені ікони з пересувних козацьких іконостасів, ікони, які зберігалися в монастирях, але основну частину експозиції репрезентують хатні ікони. Зазвичай ікони були в кожній сільській хаті; займаючи центральне місце – на покуті. Їхня присутність відігравала важливу роль в найголовніших подіях людського життя – на родинах, весіллі та похороні.
 

 
Твори вітчизняних богомазів користувалися у селян великою популярністю не тільки через дешевизну, а й у зв’язку з тією обставиною, що дотримуючись традиційної іконографії, народні митці наповнювали їх своїм світорозумінням з відтворенням побутових деталей, яке робило їх більш зрозумілими для неосвічених селянських мас, задовольняючи їх духовні й естетичні потреби.
Представлені на виставці різні за стилем, жанром, сюжетом, образними ознаками народні ікони дають достатньо повне уявлення про таке цікаве явище українського сакрального мистецтва як народна ікона, а домінантна в них народна складова є своєрідною інтерпретацією української історичної ментальності.


Виставка експонуватиметься з 18 липня по 3 вересня у Музеї історії м. Дніпродзержинська за адресою: пр. Леніна, 39.
Довідки за тел. 3-87-30, 3-02-24.
http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png
Персональна виставка заслуженного художника України Л. Ф. Давиденка «Моя Україна».

     Експозиція виставки включає 32 роботи художника, написаних ним у різні роки його творчої діяльності.
Давиденко Леонід Федорович народився у селі із досить символічною назвою – Вільна Слобода, що на Сумщині, у  1954 році. Закінчив Криворізький державний педагогічний інститут.
    

 
Твори художника присвячені минулому України, культурі, національним традиціям, пронизані любов’ю до українського народу.
Леонід Давиденко утвердив себе як яскрава особистість в художньому житті не лише Криворіжжя, а й України вцілому. Шанувальники мистецтва мали змогу ознайомитись із його творчістю на численних регіональних та всеукраїнських виставках, на персональних презентаціях. Він достойно представляє мистецтво Придніпров’я – самобутню гілку вітчизняної художньої школи, що корінням своїм сягає генетично в героїчні часи козаччини і далі – в прадавнє мистецтво Степу. Леонід Давиденко працює у різних видах і жанрах образотворчості. Його роботи привертають увагу своєрідністю авторського світосприйняття, сміливим пошуком власної художньої мови, нових виражальних засобів. Та головне – безмежною  закоханістю майстра в природу рідного краю, історію і культуру свого народу: у світ образів давніх легенд і дум, героїчні і ліричні, сумні і веселі пісні, багатовікові звичаї, принадливу красу і неповторність національного образотворчого мистецтва.
     Окрім, живопису, Леонід Федорович займається й громадською діяльністю – понад  шість років очолює Криворізький осередок Національної спілки художників України.
За вагомі досягнення у мистецтві в лютому 2012 року Указом Президента України Леоніду Давиденку було присвоєно почесне звання Заслужений художник України.


Виставка експонуватиметься з 15 серпня по 3 вересня 2013 року у Музеї історії міста Дніпродзержинська
Адреса: м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 39
Телефони для довідок: (05692)3-87-30, 3-02-24

http://museumkamyanske.at.ua/poloska.png

Меморіальні міні-виставки:  «Григорій Латунов – експресія барв і почуттів»
та «Адольф Медвецький – майстер пейзажу»


     Днями в Музеї історії м. Дніпродзержинська відкрились одразу дві меморіальні міні-виставки:  «Григорій Латунов – експресія барв і почуттів» та «Адольф Медвецький – майстер пейзажу», присвячені талановитим майстрам пензля, нашим землякам, чиї долі яскраво віддзеркалювали історію держави в якій вони жили та працювали. Григорій Антонович Латунов народився у 1918 р. на Донбасі. Малювати почав ще у дитинстві. Після закінчення семирічки поступив до Луганського художнього училища. Далі навчання Григорій Латунов продовжив у Київському художньому інституті. З початку озброєного конфлікту з Фінляндією пішов добровольцем в армію. Повернутись до навчання Григорію Антоновичу судилося тільки через п’ять років, які кулеметник Латунов провів на передовій Великої Вітчизняної війни. Звістка про перемогу застала його на території Чехословаччини.
     Після закінчення  інституту з відзнакою Г. Латунов вступив до Спілки художників СРСР, а згодом він взяв участь у Всесоюзній художній виставці у Москві. З 1948-1963 рр. Г. А. Латунов мешкав у Дніпродзержинську, де крім творчості займався і педагогічною діяльністю: очолював місцеву ізостудію,  керував Дніпропетровською художньою радою.  Матеріали, які представлені на виставці знайомлять відвідувачів із життям художника, та  його творчими здобутками.
Картини Григорія Латунова – пейзажі, натюрморти, портрети, складають враження легкої недомовленості ‒ непромальовані фрагменти тла, навмисно розмашисті мазки на полотні, автор немов натякає на те про що міг би й сказати значно більше.  В останні роки життя Г. А. Латунов тяжко хворів, та все ж продовжував працювати. До свого найулюбленішого свята – 9 травня Григорій Антонович недожив кілька днів і помер у 2001 р. Мистецька колекція Музею історії м. Дніпродзержинська пишається зібранням картин
майстра пейзажу – Адольфа Денисовича Медвецького. Саме таку назву має інша щойно відкрита виставка.
А.Медвецький  народився у 1913 р. в Білорусії, в родині дворянина. Після революції, колективізації майно родини Медвецьких було націоналізоване, батька Адольфа -Дамаска Медвецького репресовано, а хлопцеві довелося «піти в люди», щоб вижити. Далі була праця шахтарем на Донбасі, різноробом на фабриках Москви та Кубані. Звідти, рятуючись від голоду, А. Медвецький приїхав до Кам’янського (Дніпродзержинська). Тут його застала Велика Вітчизняна війна. Під час окупації міста Адольф Медвецький  був вивезений на роботи до Німеччини. Там він працював на фабриці  яка випускала продукцію для потреб німецької армії. А у вільний час Адольф Денисович  малював, бо ще з раннього дитинства намагався відтворити навколишній світ. Пейзажі  Оберкохена (Німеччина), портрети, копії відомих картин виконував на замовлення німців художник-самоук. Тут, у маленькому німецькому містечку,  Адольф Денисович зустрів і свою  майбутню дружину Марію Іванівну Должикову. Разом вони повернулись на батьківщину після закінчення війни, хоча Медвецький отримував пропозицію залишитись і завдяки таланту стати заможним художником. У Дніпродзержинську А. Д. Медвецький продовжував займатися живописом. Будучі шанувальником великого Шишкіна, Адольф Денисович сповідував у своїх творах красу та велич природи. Він залишив після себе картини, етюди ‒ в основному пейзажні, частина їх зберігається  в Музеї історії міста. Не маючи спеціальної освіти і не будучи членом Спілки художників СРСР   Медвецький зазнав утисків з боку керівництва. Тому перша персональна виставка Адольфа Медвецького відбулася, коли йому було далеко вже за сімдесят.

Пошук

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання