МЕНЮ САЙТА
<
>
 
САЙТИ ДРУЗІВ
<
>
 
Статистика
 
Головна » 2012 » Березень » 31 » Музею історії Дніпродзержинська – 80 років.
14:46
Музею історії Дніпродзержинська – 80 років.
Музею історії Дніпродзержинська – 80 років.
Історія музею історії Дніпродзержинська бере свій початок у далеких 20-х рр. XX ст., коли створення у Москві у 1924 р. згідно рішення ВЦВК СРСР Музею революції дало поштовх виникненню подібних закладів і в інших містах країни. І хоча у свій час Бернард Шоу у властивій йому іронічній манері попереджав керівництво Радянського Союзу про недоцільність створення подібних музеїв: не треба вчити маси здійснювати революцію, коли ви вже при владі в 1927 р. у м. Кам'янському (нині Дніпродзержинськ) розпочалися підготовчі роботи по створенню Музею революції. Організаторами й активними учасниками створення музею були ветерани партії О. Н.Губа, Ф. В. Касьянов, І. В. Васильєв, П. Ф.Панченко, А. К.Войцехович та інші. За порівняно короткий час була зібрана значна кількість газет, фотографій, листівок, плакатів, книг, документів, зброї, що розповідали про події революції та громадянської війни.
1 серпня 1931 р. відкрилася перша експозиція музею в Палаці культури металургів ім. С. Косіора. Директором музею було призначено Андрія Лазуренка, учасника повстання на панцернику «Потьомкін» колишнього комісара дивізії Червоного козацтва. 5 квітня 1932 р. музей переїхав до приміщення Свято-Миколаївського собору, який на той час вже був закритий. Крім стаціонарної експозиції, що складалася з п'яти розділів, у музеї працювали постійно діючі виставки про В. І.Леніна і Ф. Е.Дзержинського. Музей працював з 8-ої ранку до 9- ої години вечора, безкоштовно. За перші чотири місяці роботи музею відвідало 30 тис. жителів міста.
У роки окупації міста німецькими загарбниками (1941-1943 рр.) доля музею виявилася трагічною. Сліди багаточисельних та досить цінних з історичного та художнього боку експонатів губляться чи в обозах відступаючого ворога, чи в квартирах та обійстях городян, чи в засипаних підвальних приміщеннях церкви. Зберігся тільки один експонат-металева пластинка з зображенням В. І.Леніна яку після визволення міста передав у міськвиконком учень ремісничого училища О. Головін.
Із звільненням міста, після відбудови промислових підприємств, розпочалися роботи і з відновлення музею. Ініціативна група, яка складалася з ветеранів партії та праці - І. В.Васильєва, М. І.Начального, Я. С. Фомкіна, Л. З.Клименка, П. С.Кочеткова та інших, доклала багато зусиль по комплектуванні колекцій та створенню експозиції. З жовтня 1957 р. Куток історії революційного руху в дніпродзержинську (так тоді найменувався музей) був відкритий. Розміщувався він у 8-ми кімнатах Будинку партосвіти і діяв на правах його історико-революційного відділу. Працював музей на громадських засадах.
17 червня 1957 р., зважаючи на чисельні звертання громадськості та органів
виконавчої влади міста, була прийнята постанова Ради Міністрів УРСР № 911 згідно якої Куток історії революційного руху отримав статус Музею історії Дніпродзержинська. 4 серпня того ж року було прийнято відповідно рішенню Дніпродзержинського міськвиконкому. Згідно штатного розпису колектив музею складався з шести працівників включно з прибиральницею. Директором музею був призначений ветеран партії М.І.Начальний. 18 жовтня 1960 р. згідно рішення Дніпродзержинського міськвиконкому музею було передано приміщення закритого 1 серпня того ж року Свято-Миколаївського собору. 1 червня 1962 р.
Музей історії міста прийняв перших відвідувачів. Згідно з «Положенням про історичні музеї» системи Міністерства культури УРСР він повинен був бути «активним пропагандистом політики партії і держави у справі комуністичного виховання трудящих». Стаціонарна експозиція музею мала два відділи: перший присвячений показу дореволюційного Кам'янського, другий - радянському періоду. Художнього вирішення експозиції, як такого, не було. Музей був оформлений на рівні ленінської кімнати і працював безкоштовно.
З часом музей перестав відповідати культурним запитам жителів і Рада Міністрів УРСР врахувавши той факт, що Дніпродзержинськ - батьківщина Генерального секретаря ЦК КПРС Л. І. Брежнєва, прийняла рішення про будівництво в місті нового приміщення музею. У грудні 1979 р. починаються проектні роботи, а згодом і саме будівництво. Фінансувались роботи з резервного фонду Ради Міністрів УРСР. Індивідуальний проект музею був розроблений групою архітекторів інституту «Київ НДВ містобудування» (головний архітектор проекту - В. Г.Ширяєв). Авторами архітектурно-художнього та технічного вирішення експозицій стали лауреати Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка, Заслужені діячі Монгольської народної республіки, відомі ленінградські дизайнери В. Л.Ривін та В. І.Коротков, за участі московського режисера і дизайнера Ю. В. Решетнікова. У будівництві, художньому оформлені та технічному оснащенні музею приймали участь більш як 120 проектних, наукових, будівельних, промислових, монтажних закладів, організацій та підприємств. У грудні 1984 р. державна комісія прийняла музей в експлуатацію, а з 1 лютого 1985 р. він став працювати для відвідувачів.
На час відкриття музей втілював у собі найпередовіші тенденції, як у архітектурно-художньому вирішенні, так і в технічному оснащенні. В основу експозиційного дискурсу був закладений принцип орієнтування на шлях художньо-етичного впливу на відвідувача, де головну роль відігравав експозиційний образ, який будувався на основі наявних предметів - оригіналів з використанням художньо - експозиційних та технічних засобів. Чи не вперше в музейній практиці було запропоновано власне архітектурно-художнє вирішення кожного залу, підпорядковане тому чи іншому замислу авторів. Родзинкою музейного комплексу став так званий «музейний сеанс», яскраве аудіовізуальне видовище, яке набагато обігнало свій час і в найближчому майбутньому навряд чи буде реалізовано, зважаючи на його вартість. Суть його у застосуванні системи (найновіших на той час) технічних засобів: поліекранів, кіно і діапроекторів, інформаційних табло, змонтованих у підвісній стелі різноманітних електроакустичних та світлотехнічних приладів, об'єднаних комп'ютерним програмним управлінням, що демонструють аудіовізуальне видовище «Наше місто». Демонстрація видовища було підпорядковане і архітектурно-просторове вирішення музейного інтер'єру: приміщення для сеансу не було поділено на окремі експозиційні зали, а становило один великий зал, внаслідок чого аудіовізуальне видовище сприймалось як єдине ціле. Що стосується змістовної частини експозиції, то вона була побудована на основі історичних концепцій 80-х років. Тематика музею була ідеологізована й майже не враховувала національних й історичних особливостей регіону, особливо це стосується радянського періоду. Експозиція була насичена газетними та документальними матеріалами, які як правило, не являли собою науково-експозиційної цінності.
Не найкращі свої часи музей пережив у 90-ті роки. Економічні негаразди, важка і болісна трансформація суспільства виштовхали музей, як власне і всю культуру, на узбіччя суспільного життя. Скорочення фінансування, відтак і скорочення штатів (наразі колектив музею нараховує 26 працівників проти 83 у 1991 р.) звузили поле діяльності музею та обмежили його потенційні можливості.
З середини 2000 року музей переживає певне відродження. Проведено низку капітальних і поточних ремонтів будівлі та комунікацій, здійснено повну реекспозицію, згідно вимог часу та історичної науки. Власне музей вийшов за межі будівлі, його експансія на примузейну територію у 2009 р. завершилося створенням музею під відкритим небом.
Сьогодні Музей історії Дніпродзержинська - це науково-дослідний і культурно-просвітній заклад, який у відповідності зі своїми соціальними функціями здійснює комплектування, облік, збереження, вивчення і популяризацію пам'яток історії та культури міста. Попри всі складнощі,  науковому колективу вдалося здійснити реекспозиції. Сьогодні  модернізована експозиція є досить гармонійним ансамблем як зі змістовного боку, так із естетичного. Органічною складовою загальної історичної експозиції є одна, окремо вирішена тема «Л. І. Брежнєв та його час», присвячена нашому відомому земляку.
У фондах музею  налічується близько 85 тис. одиниць музейних предметів. Цікавою з точки зору появи у краї перших людей є археологічна колекція, основу якої складають матеріали так званої Романковської стоянки, однієї з найдавніших на Наддніпров'ї, знайдені в 50-х рр. минулого століття під час будівництва Дніпродзержинської ГЕС.
Вагоме місце у музейній збірці займає етнографічна колекція: знаряддя праці, предмети побуту, одяг, рушники тощо. У свій час музею були передані предмети православного культу-ікони, хрести, церковні тканини, начиння. Значна частина їх була повернута церкві, але і те, що залишилось є достатнім для створення при потребі змістовних виставок з історії релігії.
З 1982 р. у нашому музеї зберігається колекція подарунків Л.І.Брежнєву, яку ми отримали з Центрального музею Леніна. Колекція нараховує близько 500 одиниць і складається з подарунків від партійних організацій, міністерств і відомств, колективів трудящих і приватних осіб. Серед подарунків - вироби декоративно-прикладного мистецтва, килими, гобелени, вишивки, картини, вироби з кераміки та скла. Ця колекція користується великим попитом не тільки у мешканців міста, а й за його межами. Вона з успіхом демонструвалася у Києві, Керчі, Ялті, Миколаєві, Твері...
Науково-дослідна робота є основою практично всієї діяльності музею і проводиться в широкому діапазоні, що зумовлено специфікою музейного закладу. Суто музейними видами наукової роботи є питання створення експозицій, збір музейних предметів та вивчення фондових колекцій. Основними видами діяльності в цьому напрямку є написання наукових концепцій, тематико- експозиційних планів, а також атрибуція, класифікація і систематизація музейних матеріалів, що сприяє розширенню джерельної бази і самої історичної науки. Окрім цього напрямку, головними завданнями наукової роботи музею є вивчення історії краю та актуальних проблем сучасності, музеєзнавства і теорії музейної справи. Це знаходить своє втілення у чисельних розвідках, доповідях, повідомленнях, статтях наукових працівників музею опублікованих у музеєзнавчих та історичних збірках Всеукраїнських та регіональних науково- практичних конференцій та симпозіумів. Велику увагу працівники музею надають співпраці з масовими засобами масової інформації, в яких регулярно знайомлять читачів із новими здобутками музею, його проблемами та дослідженнями.
Плідною виявилася співпраця у видавничій діяльності з кафедрою історії Дніпропетровського національного університету та науковцями Дніпродзержинського державного технічного університету.
Безумовно, вагомий внесок в популяризацію історії через об'єктивні, науково виважені експозиції, яскраві музейні предмети робить науково- просвітницька діяльність музеїв. В арсеналі музейної діяльності є декілька напрямків науково-просвітницької роботи. Але найбільш сталою, розповсюдженою, апробованою залишається екскурсія, яка є однією з найважливіших форм музейної комунікації. Сучасна екскурсія не могла пройти мимо змін, які відбуваються в світовій музейній практиці і широко використовує методичні прийоми, які відповідають сучасним підходам, орієнтованим на активізацію відвідувачів, створення партнерських відносин між аудиторією і екскурсоводом, пробудження творчих здібностей відвідувачів. У нашому музеї це і екскурсії-огляди музейних предметів з використанням аудіовізуальних засобів, уроки знань, уроки історичної пам'яті, бесіди в експозиції, виїзні екскурсії тощо.
Далеко не другорядною формою науково-просвітньої роботи є музейні масові заходи, домінантною яких є намагання наблизити музей до відвідувачів, зробити його зрозумілішим та дієвішим. При цьому враховується мета з якою люди приходять в музей. Адже деякі відвідувачі приходять сюди відпочивати, інші-із-за цікавості, а певна частина - за інформацією необхідною для роботи чи навчання. Привабливими для відвідувачів у цьому сенсі є презентації виставок, що проводяться у форматі своєрідного музейного шоу з залученням акторів, музикантів, поетів тощо. 12-й рік працюють «музейні посиденьки», своєрідний клуб за інтересами для людей похилого віку, де вони мають можливість поспілкуватися, заспівати чи організувати виставку виробів декоративно - прикладного мистецтва, виготовлених власними руками.
Окремо слід зупинитися на музейному фестивалі «Мамай-fest», який щорічно проходить у музеї на День міста, починаючи з 2008 р. «Мамай-fest» - це звернення у формі музейного дійства до історико - культурної, спадщини українського народу з метою популяризації національних традицій, що склалися в Україні за козацьких часів. Дійство відбувається в кількох естетичних вимірах: мистецькі твори та музейні предмети, музика і співана поезія, кіномистецтво, танок та усне слово, що створюють гармонійний цілісний ансамблів. У фестивалі приймають участь відомі діячі культури і мистецтва України.
Загалом музей щорічно відвідують 70-75 тис. осіб. Важливим напрямком в діяльності музею є виставкова робота (25-30 виставок на рік), основна увага якої зосереджень на висвітленні явищ, подій, персоналій, діяльність яких внесла вагомий вклад у розвиток країни, регіону, міста. Такі виставки зазвичай будуються на основі власних фондів, інколи із залученням предметів, що мають музейне значення, із приватних колекцій. Прикладом таких є виставки до 60-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні та 75 роковини Голодомору.
Як допоміжний канал науково-просвітницької роботи в музеї досить широко застосовується дидактичні за спрямуванням виставки, що ставлять за мету заповнити інформаційні лакуни в тій чи іншій сфері знань. Такі виставки як «Живий світ тропіків», «Планета метеликів», Миколаюс Чюрльоніс Вісник зоряного світу» тощо користуються значним успіхом, особливо у школярів.
В силу певних обставин (відсутність у місті арт - галереї) музей змушений був взяти на себе її функції. Незважаючи на відсутність вільних площ для експонування мистецьких виставок музею вдалося стати тим центром де акумулюються творчі сили міста. Виставки, що в ньому експонуються (персональні виставки художників та скульпторів, фотовиставки, виставки декоративно-прикладного мистецтва) мають значний резонанс серед шанувальників мистецтва. Слід зазначити, що деякі з них набули системно- послідовного характеру. Так, щорічно, протягом більше як десяти років експонуються виставки «Різдво Христове»,- своєрідний звіт митців міста. Подібний характер носять також дитячі виставки, що проводяться двічі на рік «Зима-чарівниці», та «Козак Мамай та його пісня». Своєю виставковою діяльністю Музей історії міста намагається зламати стереотип, що склався про Дніпродзержинськ як глуху провінцію, що не має свого місця в культурному ландшафті України. Йде інтенсивний взаємо обмін виставками з іншими музеями країни. Виставки музею неодноразово експонувалась у Києві (Музей однієї вулиці) Львові (Музей історії релігії та атеїзму) Дніпропетровську (Дніпропетровський історичний музей ім. Д. Яворницького) та багатьох інших. Тільки в минулому році підготовлено музеєм виставка «Запорозьке козацтво в сучасному мистецтві» з успіхом експонувалось у Львові та Самборі. Зараз експонується у Вінниці, на часі-експонування у Полтаві. У музеї побували виставки з музеїв Києва, Львова, Керчі, Миколаєва, Санкт-Петербурга, Дніпропетровська тощо.
За роки свого існування музей історії Дніпродзержинська перетворився у вагомий історико-культурний центр міста, що акумулює історичний досвід, збирає, вивчає, зберігає і популяризує культурну спадщину з метою просвітництва та духовного збагачення городян.
Переглядів: 692 | Додав: петрик57 | Теги: Музею історії Дніпродзержинська – 8 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання