МЕНЮ САЙТА
<
>
 
САЙТИ ДРУЗІВ
<
>
 
Статистика
 
Головна » 2009 » Січень » 24 » Роздуми музейника в контексті сьогодення
10:45
Роздуми музейника в контексті сьогодення
    Працюючи в музеї, доводиться часто замислюватися, чому у нас так багато друзів і шанувальників, вдячних йому та відданних людей? Більше 75 тисяч відвідувачів щорічно (а в минулому році навіть 85 000) говорить про те, що наш заклад знаходиться в епіцентрі культурного простору міста, міцно утримуючи третє місце по Дніпропетровській області за цим показником. Але справа не в одних показниках... Можливо, в цій прекрасній будівлі, де із задоволенням збираються артисти і музиканти, вчені і політики, діти і ветерани? Дійсно, з приміщенням нам поталанило, що й говорити. Але у місті є й інші гарні споруди, та не всі вони користуюються такою популярністю у дніпродзержинців. Потрібно ще раз із вдячністю згадати людей, які прийняли рішення про будівництво музею в Дніпродзержинську, а також тих, хто його будував, створював перші експозиції. Насамперед це київський архітектор, який створив проект нашого приміщення В.Г. Ширяєв, ленінградські художники В.І. Рівін, В.І. Коротков, В. М. Бугай, а також колектив музею, очолюваний на той час Н. О. Циганок. Заступником директора з наукової роботи працювала С. П. Донченко, нині – доктор історичних наук, заступником директора з технічного оснащення був Є. В. Дейнега, який сьогодні очолює Баглійську районну раду.
... Можливо, справа в нетрадиційній, багатоплановій, до дрібних деталей художньо й науково продуманій експозиції, яка в 1985 р. стала шоком для музейників і дизайнерів також? Дійсно, справа і в експозиції також. Урочиста краса залів, їх елегантність і легкість, - все це створює особливу атмосферу в музеї. Але думаю, головне, що формує душу музею – це люди: ті, які його створювали і ті, які працюють в ньому сьогодні. Це заступник директора з наукової роботи М. М. Сабов, головний хранитель фондів Н. П. Сердюк, завідувач експозиційного відділу І. В. Шапочкіна, завідувач відділу науково-освітньої роботи О.О. Мащенко, завідувач виставкового відділу М. В. Черкащенко, старший науковий працівник фондів О.М. Лось, художник-реставратор Ф. П. Сорокін та інші, які віддали музейній справі не один десяток років. Без цих людей не було б у місті такого явища, як музей історії Дніподзержинська, тієї світлої аури яка царює в ньому. Відданність своїй справі, безкорисливість, за великим рахунком, така рідкість у наші дні.
  Нам завжди мало платили за нашу працю і не збираються платити більше. Таке відношення стало хронічним і не залежить від політичної конюктури в державі. Але у нас така цікава робота, що сама по собі є нагородою. Так, тільки «хворі» люди в наш час можуть із самопожертвою щодня йти на свою службу, щоб вивчати першоджерела, книжкові раритети, опубліковані документи, створювати експозиції, водити екскурсії, радіючи кожному відвідувачу, наївно умоляючи власників старожитностей подарувати їх музею. Музейник - це «не професія – це діагноз». Але ми щасливі від того, що захворіли музеєм, що потрібні нашим городянам. Мабуть, тому музей – один із небагатьох закладів культури, доступний для городян різного достатку. Тут збирається своєрідний клуб людей похилого віку – «музейні посиденьки» і завжди гостинна сцена для хору «Благовіст». Тут проводяться веселі дитячі свята і конкурси на кращий малюнок, які вже стали традиційними. І не останнє місце в цьому відіграють наші спонсори – насамперед директор дніпропетровської фірми „Аліна Тойс” С. Ю. Озимін, який вже не перший рік надає переможцям конкурсу подарунки, що допомагають стимулювати розвиток дитячої творчості у місті. Не залишається порожнім і музейний кінозал, в якому відбуваються моновистави, презентації нових книг, шевченківські читання, зустрічі з творчою елітою міста в рамках проекту „Арт-майстерня плюс”.
   Не останнє місце в успішній музейній діяльності відіграють творчі зв’язки з колегами із Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького, Львівського музею історії релігії, Одеського літературного музею, Київського музею однієї вулиці, Московським Реріхівським культурним центром, Дніпропетровським дитячо-юнацьким кіноцентром „Веснянка”, завдяки чому відбувається постійний обмін виставками, втілюються в життя нові проекти. Один з останніх – це виставка „Розгойдані дзвони пам’яті”, присвячена жертвам голодоморів в Україні, яка експонувалася в музеї історії міста упродовж 28 червня – 8 липня 2007 р. за дорученням Президента України. Маршрут цієї подорожуючої експозиції пройшов, в основному, обласними містами і лише Дніпродзержинськ, завдяки нашим зусиллям, включений Міністерством культури і туризму до цього проекту. Експонувалася ще одна цікава експозиція, присвячена почесним громадянам міста, серед яких – багато невідомих нинішнім поколінням дніпродзержинців персоналій.
  В пошуках нових форм музейної діяльності ми намагаємося вивести музей за рамки приміщення, використавши примузейну територію для створення скансену – низки експозиційних комплексів під відкритим небом. Це українська садиба другої половини ХIХ ст. з елементами будівель господарського призначення, з „садком вишневим коло хати” та традиційними мальвами. Це також сад історико-художньої пластики та „парк радянського періоду”, де будуть представлені пам’ятник „Прометей” роботи О. Я. Сокола, який був демонтований у 2000 р. і сьогодні зберігається в музейних фондах, стела „Комсомольці 1940-х років”, зразки радянської скульптури, військової техніки тощо. Втілення цього задуму в життя потребує суттєвої підтримки з боку владних структур як у плані фінансування, так і в плані організаційного забезпечення. Потрібне також цілеспрямоване виділення коштів на закупівлю музейних предметів для поліпшення комплектування фондів та їхньої реставрації, придбання транспорту з метою організації наукових експедицій та активізації виставкової діяльності, втілення в життя проектів реконструкції системи теплозабезпечення, вентиляції, освітлення. Не хотілося б, щоб наші проекти залишилися тільки на папері без цілеспрямованих інвестицій на розвиток музейної сфери. У наш час знайти справжнього мецената – велика рідкість.
  Окрім державного музею, музейна мережа Дніпродзержинська нараховує 10 народних та громадських музеїв на підприємствах, а також в середніх, спеціальних та вищих учбових закладах, 15 музеїв і музейних кімнат при загальноосвітніх школах. Вони є органічною складовою національної музейної мережі, а їхні колекції, що нараховують більше 120 тисяч музейних предметів, є гідним внеском до музейного фонду України. Звичайно, що за кожною цифрою стоять конкретні фахівці. Це – директор народного музею ВАТ „ДніпроАзот” П. К. Фішбейн, в.о. директора народного музею ВАТ „ДМКД” Н.О. Циганок, директор Музею міжшкільного екологічного центру А. І. Гаврилюк, керівники шкільних музеїв Л. П. Митько, Н. М. Бублейнік, Т.В. Юрченко та інші. Науково-методичним центром музейної мережі міста, а також Верхньодніпровського та Криничанського районів залишається музей історії Дніпродзержинська.
  ...Ми, музейники, живемо цікавим, насиченим відкриттями, і, як не парадоксально, це звучить, багатим і престижним життям. Тільки багатство і престиж цей не виміряти грошима, хоч без них нелегко музеям. Ми відчуваємо, що стаємо все більш потрібними суспільству, яке знаходиться сьогодні на межі між добром і злом. Знаємо, що ми серед тих, хто не дає йому зірватися у прірву.
 
 Н. Буланова – директор музею історії Дніпродзержинська
Переглядів: 935 | Додав: museumkamyanske | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання